Сергій Яковенко
Вересень 2005

Випробовування тілесности

У Кундериному оповіданні «Едуард і Бог» є любовна сцена ґротескного святотатства, в якій молодий коханець примушує стару й огидну партійну активістку голою на колінах проказувати «Отче наш»: «Ось вона клячить перед ним – директриса, принижена власним підлеглим; ось вона перед ним, революціонерка, принижена молитвою; ось вона, жінка в молитві, принижена власною нагістю». Етичним і естетичним ефектом цього дійства є поєднання абсолютно суперечливих під кутом зору культурної традиції та стереотипів двох актів – наготи й молитви. І нагота, і вклякання мають цілком відмінні значення в знакових системах і ритуалах сексуальної гри, релігії, політики чи в суспільних стосунках. Тіло цікавить письменника не як самостійний предмет опису чи зовнішня ознака якогось персонажа, – воно стає своєрідною знаковою системою, яка, до того ж, функціонує тільки в рамках інших знакових систем, усталених традицією символічних значень. Ці значення перетікають одне в одне та взаємоінтерпретуються, а авторова фантазія створює з них такі констеляції, які перекроюють сенс суспільно апробованих уявлень і норм, утілених в ідеологіях, стереотипах, забобонах, будь-яких розумових системах. Тілесність, уміщена в семіотичному полі релігії, масової культури, тоталітарної ідеології, сексуальности, стереотипів віку (молодости й старости), політики, літературних та епістемологічних кліше є найконцептуальнішим Кундериним матеріялом для розігрування головних естетичних і екзистенційних карт його творчости: проблеми самототожности суб’єкта, особистої свободи, залежности кохання та сексу, принципів світового ладу.

До своїх літературних попередників, поруч із Францом Кафкою, Германом Брохом, Робертом Музилем, Кундера зараховує й Вітольда Ґомбровіча. Проблематику тіла як у Кундериній, так і в Ґомбровічевій творчості в усій її антропологічній значущості не можна вичерпати однією статтею, тому зупинимося тільки на наймаґістральніших питаннях, які продемонструють нам принципові збіги й відмінності в функціонуванні тілесности в прозі обох митців.

Якщо в Кундери тіло грає в знакових системах політики (опозиція обличчя та маски), екзистенційного пізнання (душа й тіло), онтології (тіло уявне й оголене), то в Ґомбровіча саме тіло є реквізитом його головного концепту – поняття Форми (скажімо, в романі «Фердидурке» основними символами Форми є такі атрибути тілесности, як gęba і pupa). Наратор «Фердидурке», оглядаючи себе в дзеркалі, вигукує: «Ні, це зовсім не я! Це щось випадкове, щось чуже, накинене, якийсь компроміс між зовнішнім і внутрішнім, це зовсім не моє тіло!». Поняття Форми в Ґомбровіча завжди потрактовуване як феномен культури, міжособистісних стосунків, але його значення проникає також і до сфери природи, адже знаходить вираз у такому природному явищі, як тіло. Безперечно, натуральне тіло Ґомбровіч розумів дуже близько до психоаналітичних концепцій Адорно й Маркузе, тобто як психічну, або ж «“другу” природу, історію, яка затверділа на природу». Оскільки герой, свідомий культурного походження свого тіла, дивиться на нього як на відчужений продукт історичного процесу, в якому психіка та її усталені культурні форми переросли в «оприроднений», натуральний стан, визначальною стратегією його поведінки стає бунт проти Форми. Інструменти викривання, розхитування стабільности форм у Кундери та Ґомбровіча часто дуже подібні, та водночас різняться психо-естетичні причини й наслідки такої деконструкції. Скажімо, образові gęby в Кундери найбільш відповідало б символічне соціяльне маскування. Шанталь із повісти «Ідентичність» визнає перед своїм коханцем: «Так, я можу мати два обличчя, але я не можу мати їх одночасно. При тобі ношу іронічне обличчя. Коли я в офісі – ношу серйозне обличчя». Як стверджує відавторський наратор роману «Безсмертя», винятковість і неповторність кожної людини зникають перед небезпекою великих цифр, і форми, яких людина приймає в стосунках з іншими, знищують особистість: оскільки на світі «жестів набагато менше, ніж осіб, <...>...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!