Олександр Аврамчук
Липень 2017

Визволяючи Східну Европу: ідеалізм і прагматизм Збіґнєва Бжезинскі

На «Великій Шахівниці» світової політики Збіґнєв Бжезинскі завжди знаходив місце для Східної Европи. Уродженець Варшави, син польського дипломата, а згодом впливовий американський совєтолог і радник із питань безпеки президента Джимі Картера (1977–1981) не міг сприймати свою першу Батьківщину, як і, зрештою, весь радянський блок, у категоріях залізної логіки Realpolitik. У цьому полягала його фундаментальна незгода з Генрі Кісинджером — прихильником концепції балансу сил і макіявелізму в міжнародній політиці. Опертий на цінностях лібералізму зовнішньополітичний курс та рішучий антикомунізм вирізняли стратегію Бжезинскі з-поміж мейнстриму американських дипломатів та аналітиків. Звинувачення в емоційності й властиво польській русофобії супроводжували Збіґа — як його називали приятелі та колеґи — протягом тривалої академічної і політичної кар’єри. Дипломатичний ґуру та «яструб» Холодної війни помер 26 травня 2017 року, але дискусії про його місце в пантеоні головних теоретиків і практиків американської зовнішньої політики триватимуть не одне десятиліття.

«Університет Холодної війни»

Шлях на вершину американської суспільної ієрархії Бжезинскі розпочав 1950 року. Талановитий хлопець легко потрапив до престижного Гарвардського університету, а завдяки небувалому інтелекту стрімко попрямував сходинками до омріяної академічної кар’єри, а згодом —до політичної діяльности. Польський акцент не став на заваді великим амбіціям: «Університет Холодної війни» відчував гостру потребу в знавцях европейських і радянських справ, тож охоче давав прихисток вихідцям із континенту.

Маґістерську роботу Бжезинскі присвятив російсько-радянському націоналізмові. Він доводив, що СРСР є продовженням Російської імперії, а окремі республіки ввійшли до його складу не добровільно, тож США для перемоги у Холодній війні мають зсередини підтримати пробудження уярмлених націй. У час, коли Україну вважали звичайною провінцією Росії — такою собі «Пенсильванією Радянського Союзу», висновки польського еміґранта багатьом здавалися божевільними. Це не завадило втіленню цієї програми в адміністрації Картера. Завдяки опублікованим у 1950–1960-х роках працям про радянський тоталітаризм Бжезинскі став упізнаваним совєтологом. Сходженню світила американського політичного аналізу допомогла й медійна революція. Висококласна журналістика існувала завжди, однак саме у 1960-х роках відбулася безпрецедентна експансія радіо і телебачення. Бжезинскі став справжньою зіркою етеру: вміння лаконічного і яскравого коментатора міжнародних справ він зумів успішно конвертувати у медійну впізнаваність.

Після захисту дисертації доктор Бжезинскі отримав професорську посаду в Колумбійському університеті, де незабаром очолив Інститут досліджень комунізму. Тоді ж він приєднався до колективу Ради міжнародних відносин, став постійним автором впливового часопису «Foreign Affairs». Глобальне протистояння із СРСР робило знавців «імперії зла» важливою зброєю у широкомасштабному конфлікті з комунізмом. Тісні контакти академічних кіл із дипломатією зіграли визначальну роль у кар’єрі Бжезинскі, який у середині 1960-х років поступово рухався у напрямку stricte політичної діяльности. За президентства Ліндона Джонсона він отримав посаду в Державному департаменті, а 1976 року став радником із питань національної безпеки Джимі Картера. Так розпочалася його чотирирічна пригода у Білому домі.

«Кісинджер Картера»

Призначення Збіґнєва Бжезинскі на таку відповідальну посаду не всім припало до душі. «Як він домовлятиметься з росіянами, якщо має до них таке презирливе і підозріливе ставлення?» — запитував один із впливових представників істеблішменту, натякаючи на польсько-католицькі корені аналітика. Збіґ відповів із властивою йому іронією: «Не вважаю, що походження Генрі Кісинджера [єврейське. — О. А.] унеможливило йому ефективну діяльність на близькосхідному напрямку». У...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!