Юрій Андрухович
Вересень 2002

What Language Are You From: Український письменник поміж спокусами тимчасовости

1

Ідея цього виступу з’явилася в мене у зв’язку з двома головними засновками, на яких я спробую базуватися настільки твердо, наскільки мені дозволить моя вкрай непостійна система переконань. Зрештою, і не система, і не переконань – а так собі, ряд хаотичних здогадів, які саме тут і сьогодні чомусь видаються мені не позбавленими деяких підстав. При цьому мені залишається апелювати хіба що до вашої поблажливости. І, якщо це може служити мені певним виправданням, то я уклінно прошу враховувати, що всі мої подальші викладки є в той чи інший спосіб запозиченими, переважно підслуханими. Я люблю слухати розмови значно начитаніших від мене людей і щось із них виловлювати для себе – таким чином можна заощадити на читанні й обдумуванні першоджерел, себто передусім на часі. А час, як був, так і залишається для мене одним із головних героїв буття.

Отже, перший із моїх засновків полягає в тому, що існування мови, а відтак і мов, є швидше за все тимчасовим. Немає потреби особливо довго розводитися тут відносно того, що мови, як і людські особи, їх носії, мають здатність народжуватись і помирати – з усіма, в одних випадках виразніше, в інших – притлумленіше виявленими проміжними стадіями: становлення, розквіт, занепад і все подальше. У кінцевому підсумку існування мови як засобу – назовімо його засобом спілкування – так само, вочевидь, є тимчасовим, що дозволяє одному з моїх колеґ українських письменників уже сьогодні стверджувати, ніби існування мови є рудиментарним. Але я не став би заходити аж так далеко, лишаючись у колі проблем, пов’язаних не з мовою загалом, а з її конкретними проявами – мовами.

Так от – я починав про їхню тимчасовість. Літературні тексти будь-якою мовою народжуються передусім як бунт проти цієї тимчасовости. Цю внутрішню спонуку до писання не завжди усвідомлюють навіть ті, які пишуть. Але це так і тільки так: кожне з явиш літературного творення є проявом боротьби мови за себе саму, її – найчастіше розпачливим самозахистом. Отже, літературні тексти є для кожної мови можливістю максимально подовжити своє існування. У цьому зв’язку письменники є своєрідними знаряддями, крізь які промовляє цей розпач тимчасовости, але якщо таке судження видається вам занадто метафізичним, то назовімо їх просто виконавцями, чи – краще сказати – аґентами.

Можна при цьому довго і зосереджено добирати другу частину метафори, ґенітивну – аґентами чого? Хтось найпатетичніший скаже, що аґентами вічности. Але що можемо ми знати про вічність, крім того, що від неї віє нелюдським холодом? Хтось, набагато стриманіший у почуттях і висловах, скаже, що аґентами тяглости. Але навряд чи можна уявляти собі розвиток мови та поруч із нею літератури як таку собі, охайно і струнко розгорнуту в часі послідовність. Хтось іще може сказати – аґентами тривкости. Але то буде лише гіркий жарт: про яку тривкість можна говорити, коли будівельний матеріал для всієї, з дозволу сказати, споруди є найефемернішим із можливих – це всього тільки слова, слова, слова?

Я назвав би письменників аґентами універсальної реанімаційної служби. Їхня робота має в собі багато ознак маніпуляції, штучности, метушливою стимулювання ззовні, панічної боротьби за кожен видих і кожен вдих. У силу лише їм притаманного способу реалізувати себе винятково через конкретні слова конкретної мови вони – чи не мимоволі, хотів би я спитати? – дають цій мові шанс проіснувати дещо довше. І особливою мірою це стосується мов, які десятиліттями, коли не століттями, балансують між існуванням і зникненням. Як наприклад, мова українська.

Другий з моїх засновків полягає в тому, що письменник має до діла з марнотою марнот. Саме в ній він змушений почуватися як риба у воді, в цій мінливій тимчасовій конкретиці, в її, конкретики, кон’юнктурі. Чим пильніша увага письменника до тимчасовости, до всіх її найдрібніших деталей, до тіней і натяків, мимобіжних затьмарень, суб’єктивних осяянь, хистких архітектурних ансамблів, рухомих...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!