Іван Крастев
Лютий 2016

Як уникнути розпаду Европи

Одна з головних інтриґ у сюжетній лінії нинішньої дискусії в Европі — це те, що ми надто евроцентричні, аби зрозуміти, що не можемо пояснити себе іншим. І український конфлікт у цьому сенсі якнайбільш показовий: адже усередині Европи і поза нею його бачать зовсім по-різному. Звісно, нинішня европейська криза, яка триває вже сім років, дуже відрізняється від інших світових криз. Я пам’ятаю, як вона починалася 2008 року. На одній зустрічі Жозе Мануел Барозо, тодішній президент Еврокомісії, поставив нам — аналітикам і експертам — пряме запитання: «Що ви можете для нас зробити?» Моя відповідь теж була пряма: «Небагато», — чесно відповів я.

Я не є спеціялістом із питань інтеґрації. Але я — експерт із дезінтеґрації. Я знаю, як відбувається розпад: це те, що я вивчав усе життя. Я досліджував Балкани, тому знаю, як вони розпалися, а перед тим я вивчав, як розпався Совєтський Союз. Саме тому я сказав Барозо: «Те, що ми можемо вам запропонувати, — це проєкт політичної логіки дезінтеґрації».

Як наслідок, упродовж майже двох років ми проводили семінари й обговорення в Інституті наук про людину у Відні. Ми запрошували істориків і політиків на наші дискусії, де зосереджувалися на різних прикладах дезінтеґрації, включно з розпадом Габсбурзької імперії, Совєтського Союзу та Юґославії.

Сиґнали розпаду

Із цих дискусій постало три головні теми, принципово важливі для розуміння поточної кризи в Европі. Перша — це факт несподіваности розпаду. Не забуваймо, що навіть за рік чи два до розвалу Совєтського Союзу така подія здавалася немислимою. Скажімо, найвища група експертів із Пентаґону, до якої входили найдосвідченіші спеціялісти у справах Совєтського Союзу, в грудні 1990 року заявила, що шанс розпаду Союзу становить близько 20%. Так само й комуністи стверджували, що, з огляду на високий рівень взаємозалежности, загибель СССР є неможливою і не має сенсу. Як засвідчили подальші події, чимало речей, які не мають економічного сенсу, часто таки трапляються.

Переінакшимо цю тезу: проблему, яку ми нині маємо, почасти зумовлює те, що ми ставимося до Европейського Союзу як до чогось самоочевидного. Чим наполегливіше ми це робимо, тим вищий ризик дезінтеґрації. Переконаність у тому, що щось не може розпастися, призводить до дуже ризикованої поведінки.

Друга тема, яка викристалізувалася з дискусій у Відні, — це те, що дезінтеґрацію завжди зумовлюють внутрішні причини. І попри те, що антиінтеґраційний блок ніколи не домінує над проінтеґраційним (навіть у випадку із Совєтським Союзом більшість хотіла, щоб він існував і надалі), існує особливий тип політичної динаміки, що з’являється і починає розвиватися за власною логікою. Саме ця логіка починає розгортатися і живитися всередині суспільства.

Третій момент, який постав із наших дискусій, — це спостереження, що розпад великих проєктів не починається з периферії. Тож Болгарія чи Греція не призведуть до розпаду Европейського Союзу, хоч би як наполегливо вони намагалися зробити це. Дезінтеґрація починається з центру і стається тоді, коли в переможців з’являється відчуття програшу в проєкті.

Саме тому Польща для багатьох в Европі є такою важливою. Якщо Польща, котра, як нерідко вважають, чи не найбільше виграла від европейської інтеґрації, почне вагатися щодо проєкту ЕС, то й інші країни (в тому числі й Німеччина) також почнуть ставити його під сумнів.

Та це не означає, що европейська еліта мусить насаджувати «ідентичність» своєму населенню. Діючи так, вона лише нав’язує суспільству штучну структуру, яка є несправжньою і не приживеться. Хай там як, в Европі вже була не одна спроба створити европейську ідентичність, подібну до «національної». Та всі вони зазнали невдачі і далі зазнаватимуть їх. В Европі завжди існуватимуть поділи, як було у випадку війни в Іраку 2003 року, коли Европа поділилася на схід і захід; або ж як тепер, коли через кризу в Україні Европа поділилася на північ і південь...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!