Горас Ґрей Лант
Вересень 2010

З приводу спогадів Шевельова

 

H. G. Lunt, «Memo on Shevelov’s memoires». З англійської переклав Степан Захаркін за рукописом.

 

Юрій Шевельов, «Зустрічі з Романом Якобсоном», Сучасність, 1994, №12, с. 93–128.

 

Написано в січні–лютому й серпні 1988 року, тож с. 126–127 про Равенську конференцію у квітні – щось ніби серпневий постскриптум.

У суті – страдницький крик люті від пережитого фіяска на шляху до визнання, фіяска, головним інженером якого був Роман Якобсон, а його підручними та продовжувачами – Горас Ґрей Лант і численні інші дрібні лиходії.

Юрій Шевельов датує своє мовчазне оголошення війни РЯ останньою годиною 1952 року {1}*. Його розповідь не потверджує цього висновку; вона радше свідчить, що хоча він ніколи не відчував у їхніх стосунках особливої теплоти й недовіра, цілком можливо, з’явилася дуже рано, проте справжня неприязнь виникла не раніше як у 1961 або 1962 році.

(Наскільки пригадую, я вперше дізнався про помітну напруженість між ними щойно після совєтських обвинувачень 1962 року, та й тоді РЯ скептично поставився до цих закидів і схилявся до підтримки ЮШ. Мої власні взаємини з ЮШ були, я б сказав, цілком дружніми до появи моєї рецензії в 1966 році {2}.)

 

Хронологія:

 

Травень–червень 1951 року – офіційне запрошення до Гарварду на вересень; відтермінування, тоді пропозиція на 2-й семестр 1951/52, також відтермінована; переїзд зі Швеції до Кембриджа {3} – липень 1952 року.

У Гарварді – 1952/53, 1953/54, тоді переведення до Колумбії.

Перша зустріч із РЯ – вересень 1952 року (с. 97).

Зустріч ЮШ, РЯ та Френсиса Вітфілда {4} у Сан-Франциско 1959 року не виявляє відвертих суперечностей (с. 100). Чи справді вислів РЯ про «велику трійку» {5} не сподобався ЮШ вже тоді, а чи вони таки плекали певні надії, які пізніше зазнали краху?

Обговорення книжки про білоруську мову – вересень 1952 року, РЯ знайшов і оплатив перекладача, роботу завершено щойно восени 1953 (с. 101). Тоді ЮШ нібито розійшовся з РЯ й відвіз книжку до Нью-Йорка, де її погодився взяти Мартине {6}. Книжка з’явилася «дуже швидко» [дата – грудень 1953 року, у присвяті матері згадано про її смерть 8 грудня].

Коментар: здається, ЮШ вважає (с. 102), що конфлікт між Мартіне й РЯ стався ще перед тим, як було домовлено про видання, а проте швидку появу книжки приписано почасти можливому «бажанню догодити» (чиєму? Мартине?) РЯ {7}. Книжку оперативно видано на ґрант Комітету для сприяння поглибленим студіям слов’янських культур (голова – Р. Ґордон Восон {8}). Це означає, що її схвалив до друку РЯ. У передмові ЮШ дякує РЯ за бібліографічні довідки й поради; чи не бажав тим самим він у 1953 році загладити ситуацію? (Неприязнь Мартине до РЯ, судячи з усього, стала відвертою щойно 1954 року, коли ЮШ вже погодився перейти чи перейшов до Колумбії.)

Всевладний Якобсон

Роман Якобсон, 1970-ті роки.

ЮШ, здається, прийняв за чисту монету сподівання/ілюзію РЯ, буцімто він цілковито контролював усю гарвардську славістику і був Персоною Номер Один в американській, а мабуть, і в світовій славістиці. Він і справді був надзвичайно впливовим і домагався свого в ухваленні багатьох важливих рішень, особливо в 1950-ті роки.

Проте розповідь ЮШ ясно свідчить, що він (як і РЯ) не розумів структури американських університетів, коли, наприклад, говорить, що Я<кобсон> «наймав і звільняв людей, не питавши Карповіча {9}» (с. 95). Думка РЯ важила багато, але декан і правління, звісно, дослухали Карповічевих рекомендацій1. У випадку ЮШ призначення до Гарварду уможливили рекомендація РЯ й наполегливість, із якою той смикав Гарвард, працівників американського консульства й самого ЮШ. Сам Шевельов свідчить, що Якобсон підтримав його, коли він...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!