Тимоті Снайдер
Березень 2014

Забавки з минулим

Текст вперше опубліковано у журналі Der Speigel. Українська версія публікується з дозволу автора.

У Німеччини та Росії спотворені погляди на свою історію. Страждає від цього Україна

Україна відіграє в німецькій історії значно більшу роль, аніж у німецькій пам’яті. Коли цього року заходить про Першу світову війну, то головним чином говорять про бої на Західному фронті. Та німецькі солдати гинули і в боях, де велася боротьба за владу над Україною.

Завдяки вмілому маневрові, коли 1917 року російського революціонера Владіміра Ілліча Лєніна переправили з його швейцарського екзилю в Російську імперію, аби він розпалював там революцію, Німеччина мала воєнні успіхи на Східному фронті.  

Від Балтійського до Чорного моря Німеччина заснувала низку держав-сателітів, найважливішою з-поміж яких була Україна – тоді, як і нині, одна з найродючіших країн світу. За німецькими воєнними планами, в останній рік війни, 1918, в України планували відібрати величезні зернові запаси, забезпечивши таким чином власне цивільне населення, а також солдатів під час вирішальної битви на Західному фронті. Та до цього справа не дійшла, зокрема й тому, що українці різних політичних спрямувань виступили проти власного підтриманого німцями режиму. Після того, як Німеччина програла війну на Заході й війська покинули Україну, Червона армія ввійшла в посталий владний вакуум і потурбувалася про те, щоби більша частина реґіону нинішньої України відійшла Совєтському Союзові.

В двадцятих і тридцятих роках Україна опинилася в центрі величезних колонізаційних проектів: спершу совєтського, а потім – нацистського.

Своїм головним завданням Сталін уважав модернізацію та індустріалізацію Совєтського Союзу. Оскільки ж Совєтський Союз не мав зовнішніх колоній, то Сталін розпочав процес, який сам назвав «внутрішньою колонізацією». Реґіони, найважливіші зі сільськогосподарської точки зору – зокрема, й Україна, – мали опинитися під державним контролем. Крім того, отримані тут надлишки мали інвестувати в будівництво фабрик і міст. Колективізація сільського господарства в Совєтському Союзі призвела до того, що селяни втрачали свою землю й врешті-решт працювали на державу. В Україні справа дійшла до спротиву та неврожаїв. Сталін поклав провину за це на українську владу та населення й позбавив совєтську республіку необхідних продуктів харчування. Понад три мільйони людей померли від голоду.

Гітлер тішився спровокованій Сталіним катастрофі й використав її у власних цілях. У пік Голодомору він виголосив промову в берлінському Палаці спорту. Це сталося 2 березня 1933 року; три дні по тому обрали новий райхстаґ. «Дійсність, – виголошував райхсканцлер перед громадою, – говорить мовою, що є просто жахливою. Мільйони людей загинули від голоду в країні, яка могла би бути житницею всього світу». Хто віддає свої голоси за соціалістів або комуністів, натякнув він, той обирає політику голоду. Водночас уявлення, що завдяки Україні - як житниці - можна прогодувати весь світ, відігравало визначальну роль у політиці самого Гітлера. Україна перебувала в епіцентрі того, що Гітлер назвав «життєвим простором» («Lebensraum».- прим. пер.): Німеччина мала просунутися на Схід, зайняти родючі землі України та підкорити або ж убити її населення, щоб здобути належну Райхові велич.

Сталін провадив внутрішню, Гітлер – зовнішню колонізацію, та їхні плани щодо України виявляли подібності. Сталін під час свого п’ятирічного плану колективізував Україну і виморив її голодом. За проєктами управління чотирирічним планом міністра Райху Германа Ґьоринґа, Україну мали захопити, зберегти українські колхози, зібрати там врожаї та вивезти їх у Німеччину та Європу. Родовиті ґрунти України мали слугувати «панській расі», а не «нижчим» слов’янам: ця загальна мета була в основі плану голоду («Hungerplan». – прим. пер.), жертвами якого, за оцінками німецького планувальника, мали стати до 30...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!