Всеволод Стеблюк. Синдром АТО. Нотатки «Айболіта»

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Київ: Дух і Літера, 2017.
Найпростіше було би зіставити книжку Всеволода Стеблюка з іншими мемуарами учасників теперішньої російсько-української війни. Та набір інтонацій «Синдрому АТО», стилістика, смислове спрямування і структура спонукають шукати інші контексти. На один із них натякає сам автор, згадуючи про роль у його житті Миколи Амосова, що відомий не лише як лікар і науковець, а й як талановитий письменник. Тож «Синдром АТО» як яскравий зразок спогадів про війну на Донбасі є так само виразним прикладом документальної прози, яку написав лікар.
321 переглядів

Армія зсередини: нотатки офіцера

Володимир Попенко ・ Лютий 2018

Вважаю, мені поталанило: я встиг отримати важливий досвід і розширив розуміння світу під час служби в Збройних силах України протягом чотирнадцяти місяців у...

604 переглядів

Потрапляючи на Донбас, переселенці стикалися з необхідністю вчити російську мову вже на робочому місці. У другій половині ХІХ століття, коли формувалася вугільно...

523 переглядів

Метафора і метонімія Донбасу

Ярослав Поліщук ・ Лютий 2018

Справи Донбасу вже не сприймаються як суто реґіональні, їх ставлять у ширший геополітичний, культурний, історичний контексти. І цілком слушно, адже війна виявила...

1120 переглядів

Ирина Малышко. Война маленького человека

Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Харьков: Фолио, 2016.
Індивідуальну історію індивідуального поневіряння помножено на мільйон. Однак, попри назву й тематику, — це не «книжка про війну», а книжка про сум’яття, пошук, втрату дому та повернення до себе. Це твір про ідентичність, пошук власного «Я».
508 переглядів

Ідея проекту Світлани Єременко; редактор-упорядник Ірина Черниченко. Знедолені? Нездоланні! Історії переселенців

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Київ: Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, 2016.
Більшість історій розповідають про власників бізнесу, заняття яких прижилися на новому ґрунті, або про тих, хто ними став, відкривши в собі підприємницький хист у стресових обставинах. Проте це не єдине тлумачення успіху в книжці: тут є розповідь про жінку, яка малює писанки, або про музикантку, яка була змушена працювати двірничкою перш ніж повернутися до роботи скрипалькою.
345 переглядів

Юлія Хоменко, Альона Цілюрік та ін. Нові сусіди. Життєві історії внутрішньо переміщених осіб на Полтавщині

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Кременчук: NovaBook, 2016.
Не кожен із вимушених переселенців трагічно сприймає свій новий статус, для декого він став шансом. «Чарівний копняк», — говорить про незапланований переїзд молода жінка Карина, нині мешканка Горішніх Плавнів. Вона не називає себе жертвою і вважає, що несподівані обставини слід використати як нагоду збудувати ліпше життя.
277 переглядів

Керівник проекту Саломе Аст; головний редактор Богдан Завітій. Ми є. Газета про переселенців в Україні

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Київ, 2015, 2016
Відчуття втраченої батьківщини — одне з найяскравіше описаних у газеті. Переселенці міркують, що для них означає дім. Це «улюблені штори, які не встигла з собою забрати. Це горщик з-під квітів, коричневий у білу смужку, на підвіконні в кухні» чи це «там, де повзає моя черепаха, а на вікні стоїть фікус».
282 переглядів

Упорядник Світлана Ославська. Переселенці. Люди, які не загубили себе

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Брустурів: Дискурсус, 2016.
У книжці показано суспільство в русі, в якому люди вчаться чути одні одних і миритися. Збірник є доброю інструкцією з порозуміння: історії максимально дистанційовано від пропаґанди та будь-яких закликів. Це не тільки розповіді про потребу підтримки та розуміння, а й історії про те, чим збагачується реґіон із появою в ньому нових голосів та ініціятив.
291 переглядів

Упорядники Наталія Зубар, Олег Мірошниченко; передмова Ігоря Семиволоса. Стратегії трансформації і превенції прикордонних конфліктів в Україні

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Львів: Галицька видавнича спілка, 2015.
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про теперішній процес адаптації. Люди обережно висловлюють контроверсійні думки, воліючи не вирізнятися та не відчуваючи в собі права на власний голос. Їхнє затаєне мовчання стосується і політичних поглядів, і відмінности у культурних устроях, релігійних звичаях — у випадку з мусульманськими громадами.
272 переглядів