Андрей Дмитриев. Н. П. Гиляров-Платонов и русская литература 1850–1880-х годов

Олесь Федорук ・ Серпень 2018
Санкт-Петербург: ООО «Родник», 2018.
Значення, яке цей московський цензор мав для Куліша, можна зіставити з тим, яку роль відіграв для нього інший московський цензор – Ніколай фон Крузе (який, нагадаю, дозволив до друку без цензурних купюр знакові для нашої культури «Записки о Южной Руси»). Обидва цензори були виразниками суспільного проґресу і своїм вільнодумством та сміливістю в ухваленні відповідальних рішень «випадали» із загальної системи царської Росії, спрямованої на обмеження свободи друкованого слова.
102 переглядів

Ален Безансон. Свята Русь

Олег Сидор-Гібелинда ・ Квітень 2018
Київ: Кліо, 2017.
Переклав з французької Тарас Марусик
Дослідження, обсяг якого ледве перевищує сотню сторінок, цілком можна було би перевести у формат брошури, як це, наприклад, сталося з «Лихом століття», виданим 1999 року в Москві і нещодавно в нас (у повноцінному книжковому форматі). Але це таки міні-монографія, де розглянуто витоки й тактичні переваги російського імперіялізму
305 переглядів

Девід Саттер. Менше знаєш, краще спиш. Шлях Росії до терору та диктатури за Єльцина і Путіна

Орися Грудка ・ Квітень 2018
Київ: Дух і Літера, 2016.
Переклад з англійської Наталії Комарової
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного нехтування людським життям. У приватизації державної власности за Єльцина, методах приходу Путіна до влади виявляємо, що всі засоби годяться. Після подій на Донбасі, на думку Сатера, світ почав оговтуватися від своєї сліпоти.
280 переглядів

Никита Соколов, Анатолий Голубовский (ред.). Русско-украинский исторический разговорник. Опыты общей истории

Яна Примаченко ・ Лютий 2018
Москва: Новое издательство, 2017.
Задум створити «розмовник» виник іще в серпні 2014 року. У центрі уваги – дев’ять портретів «найконтроверсійніших» постатей української та російської історії від князя Володимира до Степана Бандери. Кожен розділ написано у співавторстві двох істориків – з України та Росії. Перед авторами стояло завдання «відділити наукові знання від нашарувань політичної мітології і напрацювати єдиний, несуперечливий і безконфліктний образ минулого для сучасних Росії та України».
272 переглядів

Johannes Remy. Brothers or Enemies: The Ukrainian National Movement and Russia from the 1840s to the 1870s

Томаш Ген-Конарські ・ Червень 2017
Toronto: University Press of Toronto, 2016.
Найвпливовішою академічною монографією з історії українського націєтворення ХІХ століття, що побачила світ протягом двох минулих десятиліть, можна вважати працю Алєксєя Міллєра «“Українське питання” у політиці влади та російській громадській думці» (СПб.: Алетейя, 2000; англійською опубліковано 2003 року). Ремі ґрунтовно вивчив Міллєрову працю, проте в багатьох випадках не погоджується з автором.
194 переглядів

Роман Шпорлюк. Формування модерних націй: Україна—Росія—Польща

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2017
Київ: Дух і Літера, 2013.
Наукова редакція та передмова Олі Гнатюк
До книжки увійшли есеї, написані у 1970–1980-х роках, а також есеї 2000-х років. Їх зіставлення засвідчує, що в часи СРСР Шпорлюк мав ориґінальну позицію, яка дуже відрізняла його від багатьох західних «совєтологів», і чимало ліній міркувань він продовжив розвивати вже в часи незалежности України.
246 переглядів

Патрик Гордон. Дневник, 1690–1695

Владислав Яценко ・ Червень 2017
Москва: Наука, 2014.
Автор щоденника відстежує та фіксує новини европейської політики. У полі його зору – перебіг бойових дій між Річчю Посполитою і Кримським ханством, підозріливість і суперництво у взаєминах між Москвою та Варшавою, збройне протистояння між Францією та англійсько-голандською коаліцією, утвердження на англійському троні Вільгельма ІІІ Оранського й поневіряння детронізованого монарха-католика Якоба ІІ Стюарта.
321 переглядів

Володимир Милько. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917)

Андрій Блануца ・ Березень 2017
Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.
У Російській імперії парламентські структури було запроваджено чи не найпізніше на европейському континенті. Російський парламент утворився внаслідок низки реформ другої половини XIX століття та компромісу царської влади й соціяльних станів і груп, що стали активними політичними гравцями на початку XX століття, особливо після Російської революції 1905 року (за часів правління московських царів кінця XVI — XVII століття його історичним аналогом була Державна дума). Володимир Милько вперше в українській історіографії порушує питання про українських парламентарів у Державних думах Російської...
242 переглядів

Удавана нація

Вахтанґ Кебуладзе ・ Серпень 2016

Нація — неоднозначне поняття. Воно може слугувати історичному поступу, а може бути небезпечним. З одного боку, воно консолідує людей і надихає їх на великі...

1931 переглядів

Edited by Mark Bassin, Sergey Glebov and Marlene Laruelle Pittsburgh. Between Europe and Asia: The Origins, Theories, and Legacies of Russian Eurasianism

Андреас Умланд ・ Липень 2016
Pittsburgh, PA: University of Pittsburgh Press, 2015.
Термін «евразійство», донедавна маловідома концепція в галузі гуманітарних та соціяльних наук, нині має значну політичну й інтелектуальну вагу. Відтоді, як 2011 року Владімір Путін оголосив свій намір створити нову міжнародну організацію, означену словом «евразійський», а згодом Росія, Казахстан і Білорусь підписали договір про створення «Евразійського економічного союзу» (ЕАЕС), на 1 січня 2015 року питання про те, що таке «евразійство», вийшло з академічної площини. Киргизстан добровільно, а Вірменія під певним тиском із боку Росії також увійшли до ЕАЕС, а деякі країни ведуть перемовини...
191 переглядів