Укладач Вахтанг Кіпіані. «Зродились ми великої години…» ОУН–УПА

Орися Грудка ・ Грудень 2018
Харків: Історична правда, Vivat, 2016.
Від розділу до розділу (а їх у книжці шість) предмет розгляду ширшає і складнішає: спершу — «живі умови» життя повстанців, затим — постаті, організації, ширший контекст боротьби, врешті — «Важкі питання» та «Документи епохи». А якщо спростити структуру ще дужче, у першій частині у фокусі перебуває людина; у другій — організація; в третій подано своєрідний синтез, через критичне переосмислення теми, що його здійснюють сучасні дослідники на ґрунті першоджерел.
100 переглядів

Дорогі друзі! 2018 рік добігає кінця. Хочемо подякувати нашим читачам за те, що були цьогоріч разом із «Критикою», читали паперову та онлайнову версії часопису,...

4014 переглядів

Юзеф Чапський. На нелюдській землі

Ярослава Тимощук ・ Квітень 2018
Чернівці: Видавництво 21, 2017.
Переклав з польської Олесь Герасим
Спогади Юзефа Чапського лише певною мірою є військовими мемуарами – Друга світова війна тут радше тло для людських взаємин і культурних процесів, а описи битв, хоч вони і є в книжці, не головні.
399 переглядів

Особисті історії мають значення

Оксана Купер ・ Грудень 2017

Ця фраза із перформансу-драми «Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла» зачіпає за живе. На сцені – великий вертикальний екран, пюпітр, фортепіяно і двоє...

638 переглядів

Прімо Леві. Чи це людина

Галя Василенко ・ Листопад 2017
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Переклала з італійської Мар’яна Прокопович
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в периметр, обмежений колючим дротом і увінчаний написом «Arbeit macht Frei»? Чи справедливо з нашого боку піддавати сумніву людяність лише нацистів і не завважити того, у що перетворилися мільйони в’язнів не те що за роки — за години перебування в таборах? Примо Леві пише, що він став «одним із них» — одним із невиразно сірого гурту похилих і знеособлених постатей — уже за декілька годин по тому, як зійшов із вагона на вході до Авшвіца.
673 переглядів

Кола пам’яті

Катерина Яковленко ・ Листопад 2017

Робота художників із категорією пам’яті — це часто особисте переживання, травма, яка нашаровується на історичний контекст і з часом обростає невидимими кільцями...

431 переглядів

25 липня 2016 року в Анкарі у столітньому віці пішов із життя професор Галіль Іналджик. Він був визнаним світовим авторитетом з історії Османської імперії. В...

1893 переглядів

Світлана Алексієвич. Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Київ: Дух і Літера, 2016.
Переклад з російської Лесі Лисенко – 368 c. – ISBN 978-966-378-472-4
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію, евакуацію, очікування, розлуку та повернення, що нерідко поєднуються з глибоко суґестивними пасажами про вияви людської стійкости і гідности. Авторка вірила, що надання голосу найменшим забезпечить вихід за межі ідеологічних кліше в тлумаченні воєнного часу.
673 переглядів

Упорядники Георгій Касьянов, Олександра Гайдай. Історія, пам’ять, політика. Збірник статей

Андрій Блануца ・ Червень 2017
Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.
Представлені в збірнику дослідження стосуються історичної політики, здійснюваної в країнах пострадянського простору — Україні, Росії, Білорусі, Литві, Вірменії та Молдові. Видання є результатом чотирирічного проєкту науковців Інституту історії України НАН України, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Львівського національного університету імені Івана Франка та Харківського національного університету імені Василя Каразіна.
445 переглядів

Лєнін, «Великоросія» та Україна

Роман Шпорлюк ・ Червень 2017

«Аналізуючи історію міжнародних відносин у сучасну добу, — писав Джордж Фрост Кенан 1995 року, — годі знайти дивнішу, вражаючішу і, на перший погляд,...

1227 переглядів