Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками традиції жанру автобіографії, що її започаткував Ілля Турчиновський» у XVIII столітті. І припускає, що в читачів він викличе асоціяції з книжкою «Самі про себе. Автобіографії видатних українців ХІХ-го століття», яку уклав і видав Юрій Луцький 1989 року в Нью-Йорку.
Водночас із процесом творення нового канону тривав перегляд і давнього, і нового канону, спрямований передусім на модерністську творчість, для якої в...
1 том: 588 с., 2 том: 512 с. Видання підготувала Елеонора Соловей-Гончарик. Серія «Відкритий архів»
Доля Володимира Свідзінського – либонь, найпохмуріший парадокс історії української літератури XX століття. Усвідомлення своєї несуголосности радянській добі, котре зробило поета «внутрішнім еміґрантом», зрештою коштувало йому життя. Приховуючи страхітливу загибель поета, режим намагався просто «викреслити» його звідусіль; згодом це неймовірно ускладнило справу повернення його в літературу. Постання творчої спадщини Свідзінського - порта, черно народила скрута і нагородила - мова.
У смолоскипівському виданні це післямова Євгена Сверстюка, у просвітянському – передмова Михайла Наєнка, урочисто розташована попереду передмови самого Лавріненка, тож тепер антологія здобула ще одного упорядника, – не бідніє українська нива трудівниками, й читач дізнається про це вже з титульної сторінки: «Підготовка тексту, фахове редаґування і передмова проф. Наєнка М.К.».
