Віктор Єрофєєв. Тіло

Галя Василенко ・ Квітень 2018
Київ: ArtHuss, 2017.
Переклав з російської Сашко Ушкалов
Назва і короткий опис книжки налаштовують на міркування про тілесність: тіло – це храм духу чи шкіряний мішок із тельбухами? Але з кожним оповіданням усвідомлюєш, що йдеться не про те тіло, яке читає цей текст. Єрофєєв малює тіло у значно метафізичнішому сенсі. В інтерв’ю він не раз наголошує, що людину недостатньо вивчено, що своїми текстами він «колупається в її органах».
482 переглядів

Поліна Жеребцова. Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр.

Юлія Стахівська ・ Січень 2017
Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2015.
Переклад з російської Романа Трифонова, Ганни Яновської
Із перших записів можна подумати, що це просто дівчачий щоденник, але спробуйте зануритися глибше, і з кожним разом тексту більшає, перші легенькі хвильки накочуються на читача що далі, то більш штормовими валами. Простота й «звичність», із якою дівчинка конспектує війну, вражають.
593 переглядів

Поліна Жеребцова. Тонка сріблиста нить: оповідання

Юлія Стахівська ・ Липень 2016
Львів : Видавництво Старого Лева, 2015.
Переклад з російської Оксани Думанської
Сьогодні українські читачі сприймають будь-які тексти про війну інакше, ніж бодай п’ять років тому. Реальність і близькість небезпеки увімкнули особливий компас, що швидко знаходить координати конфлікту. У передмові до книжки Поліна Жеребцова кидає речення-скалку: «Якщо людина може уникнути воєнного досвіду, вона має цього прагнути». Це сиґнал, що з тобою ділитимуться історією, а не маніпулюватимуть.
720 переглядів

Великий російський роман

Боріс Дубін ・ Листопад 2014

За дев’яності роки історичні романи, написані на вітчизняному матеріялі, посіли одне з найчільніших місць на книжкових полицях, у кіосках і на розкладках великих...

991 переглядів

Втеча з утопії

Михайло Назаренко ・ Жовтень 2014

Уже наприкінці 1990-х суттєві відмінності між ідейними векторами національних літератур стали досить помітні: тодішня критика зауважила, що в російських...

2346 переглядів

Наталья Бельченко. Ответные губы

Богдана Пінчевська ・ Жовтень 2010
Москва: Арт-Хаус Медиа, 2008.
Лірика Наталі, – вона народилась і живе у Києві, і це багато що пояснює в особливостях її формально бездоганного стилю, – топонімічна. Серед характерних рис її поезії слід відзначити текстову реконструкцію Києва. Ці вірші здатні провести читача вулицями того Києва, котрого більше нема, і того Києва, котрим він у певному сенсі залишиться назавжди, – слідуючи за всіма ірраціональними завісами його внутрішньої логіки. Логіки, погано зрозумілої не тільки гостям міста, а й молодшим його мешканцям, котрі вже не побачать до-мегаполісного міста, чий силует був меншим і затишнішим.
985 переглядів

Александр Кабанов. Бэтмен Сагайдачный. Крымско-херсонский эпос.

Богдана Пінчевська ・ Жовтень 2010
Москва: Арт-Хаус Медиа, 2010.
Чергова, вже восьма поетична книжка Алєксандра Кабанова звільняє читача від сумнівів щодо слушности одного з найпростіших означень справжнього поета. Отже, у макрокосмі Кабанова поет – це автор низки поетичних книжок, виданих відомими видавництвами великими накладами, здебільшого у палітурках, а також учасник більшости літературних фестивалів,...
988 переглядів

Віктор Єрофеєв. Хороший Сталін

Роксоляна Свято ・ Травень 2007
Львів: ВНТЛ-Класика, 2006.
У «Хорошому Сталіні» – найавтобіографічнішому з усіх творів Єрофєєва – чи не на кожній сторінці відчуваєш авторову вдячність долі, яка свого часу ласкаво вберегла його від совєтської юности. До того ж у контексті його попередніх романів («Російської красуні», «Енциклопедії російської душі» та інших) цей є таким само незвичним, як, скажімо, «Інші береги» для творчости Набокова.
399 переглядів

Максим Бородін, Володимир Куп’янський, Варел Лозовий.... ©оюз писателей. 2005, №1 (6)

Наталя Іванова ・ Листопад 2005
Російська мова в Україні – наче яблуко, що далеко відкотилося від свого дерева: вона модифікована настільки, що лінґвісти часом воліють назвати її діялектом або варіянтом нормативної російської. Утім, цією мовою в нас не лише спілкуються в побуті, а й пишуть, означуючи в літературному процесі країни окремий сеґмент.
430 переглядів

Андрій Макін. Французький заповіт

Софія Ольжин ・ Лютий 2019
Харків: Ранок, Фабула, 2017.
Переклала з французької Світлана Орлова
У послідовності рівнів проступає певна історична хронологія, але тут як із винаходами: навіть якщо якийсь із них у певний час набуває особливого поширення і розвитку, щось схоже цілком могло бути придумано і до того; або навпаки — у часи складніших механізмів продовжують писати твори за давнішими зразками. Тому Данте у Семківа — це четвертий рівень, а «50 відтінків сірого» — перший. Ні, про цю книжку Семків не говорить як про класику, лише побіжно зіставляє її із Ричардсоновою «Памелою», а цікавих зіставлень, покликів, авторської прямоти читачеві не забракне.
160 переглядів