«Досвід коронації» визнано «Книгою року 2009». До неї ввійшли твори, вже друковані раніше, одначе тепер подані в новій редакції: повість, що дала назву збірці, роман «Вечірній мед», оповідання «Дев’ять концертів», прозові мініятюри «Сполохи» і «Нові сполохи», а також есеї «Людина на крижині», «Споглядання черешні» та «Місяць милування місяцем».
Книжка київського письменника Сергія Черепанова «Гострозорий хлопчик» (у перекладі з російської Ольги Порядинської) – це тепла та дружня оповідь уже дорослого чоловіка про дитинство, проведене здебільшого в Києві. Спогади, їх повнота й точність деталей стають для героя надзвичайно важливими. Зацікавлені читачі можуть зробити літературну екскурсію столицею та відшукати будиночок, у якому народився герой, на розі Жилянської та Ґорького, побачити Святошинський район кілька десятиліть тому, коли це була ще зовсім околиця міста. Книжка неодмінно буде цікавою для всіх, хто любить Київ.
Лірика Наталі, – вона народилась і живе у Києві, і це багато що пояснює в особливостях її формально бездоганного стилю, – топонімічна. Серед характерних рис її поезії слід відзначити текстову реконструкцію Києва. Ці вірші здатні провести читача вулицями того Києва, котрого більше нема, і того Києва, котрим він у певному сенсі залишиться назавжди, – слідуючи за всіма ірраціональними завісами його внутрішньої логіки. Логіки, погано зрозумілої не тільки гостям міста, а й молодшим його мешканцям, котрі вже не побачать до-мегаполісного міста, чий силует був меншим і затишнішим.
Чергова, вже восьма поетична книжка Алєксандра Кабанова звільняє читача від сумнівів щодо слушности одного з найпростіших означень справжнього поета. Отже, у макрокосмі Кабанова поет – це автор низки поетичних книжок, виданих відомими видавництвами великими накладами, здебільшого у палітурках, а також учасник більшости літературних фестивалів,...
Зібрані у книжці оповідання – це фантастичний світ оповідань різного жанру із міцним підґрунтям українського соціяльно-культурного контексту. Патос свого ліричного бачення світу Коцарев приборкує іронією, абсурдним гумором і безсоромним хлоп’яцтвом. У нього гарна, свіжа мова, в якій віддзеркалюються буденні, випадкові розмови та солідна літературна культура.
«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле, розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. Один із помітних моментів твору – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Цю лінію книжки можна сприймати як пропозицію Жадана здеморалізованим сучасникам.
«Звірослов» - своєрідна антиепопея, в якій буденні характери людей 2000-х років, позбавлені в очах авторки бодай раціональних амбіцій, прирівнюються до абсолютно звичних та навіть буденних звірів. Таня Малярчук проявила себе як навдивовижу тонкий психолог, зумівши розгледіти в людській сірості, посеред бестіярію, безмежну пустку, яку вочевидь, пропонується заповнити...
