Катерина Калитко. Бунар

Ілля Левченко ・ Квітень 2019
Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
Нобелівський лавреат Томас Стернз Еліот свого часу стверджував, що завдання справдешнього поета – казати правду про свою епоху, свідчити, уміло й фахово послуговуючись мовою. Свідчення Калитко – густі, ніби кров. Вони вміщують одночасний опис зовнішнього і внутрішнього, свідомого і позасвідомого. Кожен вірш – це розкрита рана й відкритий нерв оголеного ліричного героя.
295 переглядів

Іван Яцканин, Ярослав Мельник, Ґабріель Ґарсія Маркес.... Кур’єр Кривбасу, 2017, № 332–333–334

Олег Коцарев ・ Березень 2019
Тон цього строкатого числа задає інтерв’ю з письменником Валерієм Шевчуком. Розмова має шанси стати несподіванкою для тих, хто знайомі з письменником лише з його творів. Адже вона вийшла відверто екстраваґантною — Шевчук демонструє зневагу до жінок, окремих письменників і літературних напрямів, часто вдається до вельми гострих суджень. Що ж, таке інтерв’ю додає об’ємности образу живого класика.
139 переглядів

Іван Драч. Страта дерев у Києві

Володимир Шелухін ・ Березень 2019
Київ: Криниця, 2016.
«Страта дерев у Києві» насправді не лише про це місто. І, звісно, не лише про дерева. Рівень загальности тут вищий і стосується втрати зв’язку людини зі світом, який свого часу уможливив її існування і якого вона більше не потребує. Принаймні змусила себе повірити, що не потребує. У низці творів упізнаємо хрестоматійного Драча з багатою метафорикою та віртуозною грою слів (вірші «Верба», «Посадила тут Степа дві абрикоси»). У схвильованій закоханості в природну стихію дехто може побачити віддалені паралелі з Антоничем, однак у Драча немає тієї всеосяжної Антоничевої легкости...
247 переглядів

Борис Херсонський. Клаптикова ковдра

Олег Сидор-Гібелинда ・ Лютий 2019
Київ: Дух і Літера, 2016.
Есеїстика Херсонського — феномен стилю, не лише думки. Тому він так невимушено переходить від однієї теми, зазвичай болісної, незручної, до другої, ще незручнішої, ще болючішої, але не раніше, ніж викладе головні pro і contra. Тому він дає зблиски-зразки напівзабутого нині — востаннє, здається, ним грішив у своїх романах Кортасар — жанру «меніпової сатири», симбіозу віршів та прози (наприклад, в «Одеському синдромі»). До того ж він однаково блискуче володіє українською і російською.
196 переглядів

Прикладання подорожника

Костянтин Москалець ・ Жовтень 2018

Серія «Українська поетична антологія», що її Іван Малкович заснував 2012 року, сьогодні стала одним із найважливіших і найпомітніших проєктів і книговидавничої...

1054 переглядів

Маріанна Кіяновська. Бабин Яр. Голосами

Анна Пєшкова ・ Серпень 2018
Київ: Дух і Літера, 2017.
Голгота ХХ століття, як і попередня, має свідків злочину. Тільки в цій другій свідками є самі жертви репресій. Однак для них усвідомлення власного знищення – це наближення до Бога: ось за мить вони зустрінуть Друга, страхи їхні щезнуть, серця наповняться любов’ю.
626 переглядів

Василь Лозинський. Інша країна

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Харків: Фоліо, 2016.
Ілюстрації Михайла Букші; Антон Полунин, Ходить и говорить. Иллюстрации Светланы Аграновской
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки Василя Лозинського «Інша країна». В одному з віршів є згадка про «ідею закохатися в географію», і хоча в тексті закладено привабливу неоднозначність такого об’єкта потягу, химерна закоханість саме в географію проглядає в більшості віршів «Іншої країни».
544 переглядів

Наталія Бельченко. Знаки і знади

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Київ: Дух і Літера, 2018.
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії культури й образами зі світу природи. Авторка шукає між ними рівновагу. Образно, лексично і смислово щільні поезії «Знаків і знад» часто мають прості назви. Дати написання віршів авторка не зазначає, а локацію впізнаємо або за прикметами в текстах, або за назвами. Із перших сторінок вражає кількість топонімів у віршах.
619 переглядів

Борис Херсонський. Родинний архів та інші вірші

Олег Коцарев ・ Квітень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
Більшість поезій виглядають такою собі ілюстрацією родинного фотоальбому, тобто описують умовні старі світлини, людей, зображених на ній, і парадокси їхніх доль. Десь епічніше, десь ліричніше, у формі притч, молитов, метафоричних замальовок, поетичних анекдотів. Не дивно, що книжку оформлено суголосними віршам (а найвірогідніше, й безпосередньо з ними пов’язаними) світлинами з приватного архіву родини Херсонських.
568 переглядів

Костянтин Москалець. Поезія Келії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Парадокс «Поезії Келії» в тому, що наскрізним її мотивом є комунікація зі світом у розмаїтті його проявів. Поезія ніби запускає звернення до світу на Ти і можливість говорити до Когось. Так Келія стає запереченням самотности. «Поезія Келії» стає книжкою про світ, у якому мова є запорукою самовіднаходження себе у світі, а усвідомлення можливости досвіду існування в інших тілах – запорукою комунікації («Нічого не знаю», «Пробудження», «Молитви до чужого», «Медитація»).
1069 переглядів