Леся Смирна. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві

Олег Сидор-Гібелинда ・ Квітень 2019
Київ: Фенікс, 2017.
Наймолодша, як виявилося, доктор мистецтвознавства в Україні, авторка солідної монографії про життя і творчість Віктора Зарецького, якого вона називає «рокованим добою», Леся Смирна вибудовує лінію майже безперервної тяглости нонконформізму, від 1926 року понині, коли той «перетворюється на товар».
405 переглядів

Будь-яка історична ситуація містить і особливі, і універсальні елементи. Робота історика полягає в тому, щоб відокремити особливе від універсального та зрозуміти...

893 переглядів

Олена Кашуба-Вольвач. Академія Мистецтва. Книга I. Історія заснування (березень–грудень 1917). Хронологія подій. Документи

Марина Полякова ・ Грудень 2017
Київ: Фенікс, 2014.
Створення Української академії мистецтва у 1917 році неможливо розглядати лише як окрему освітню чи мистецьку подію. Цей заклад, без перебільшення, втілював сподівання значного кола української інтеліґенції щодо розвитку національної культури. Народження академії як складової частини української культурної революції відбувалося водночас зі спробами створити самостійну Українську державу.
578 переглядів

У повоєнний час після Другої світової війни особливої гостроти й актуальности набувають дискусії довкола ідеї «Заходу» та «духовної кризи» Европи. І, що важливо...

3358 переглядів

Київ почали бомбити від першого дня нападу Гітлера на СРСР — 22 червня, і вже у липні 1941 року — з наближенням фронту до Києва — з міста евакуювали промислові...

1058 переглядів

Василь Лісовий. Спогади. Поезії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Березень 2016
Київ: Смолоскип, 2014.
Спогади філософа, дисидента, учасника Руху Опору 1960–1980-х років Василя Лісового подано у виданні з підбірками поезій, що їх науковець і раціоналіст Лісовий писав протягом життя, а також із перекладами з Івана Буніна. На зібраних у книжці світлинах постає життя Лісового, його побратимів, колеґ, друзів, рідних — тих, про кого автор згадує детально або побіжно.
926 переглядів

Іза Хруслінська. Український палімпсест. Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською

Оксана Форостина ・ Грудень 2014
Київ: Комора, 2014.
Переклад із польської Дзвенислави Матіяш за редакцією Івана Андрусяка та Оксани Забужко
Ця розмова — щонайменше на два боки: якісь із приміток не потрібні українцям, а потрібні полякам, а згадка про комедію Старицького «За двома зайцями» нічого не скаже польським читачам, але є гачком для співвітчизників, зокрема тих, що вхоплять його завдяки однойменному совєтському фільмові. В першому з 16 розділів співрозмовниці розгойдують вільний жанр неспішної розмови історією двох дідів Оксани
2761 переглядів

Університет на карантині

Віталій Чернецький ・ Липень 2014

Києво-Могилянську академію у її новій інкарнації сучасного університету було створено, коли руйнувався радянський тоталітаризм. Свідомо і наполегливо керівництво...

1639 переглядів

Лариса Левчук. Українська естетика: традиції та сучасний стан

Дмитро Шевчук ・ Квітень 2012
Київ: «МАКЛАУТ», 2011.
Авторка зосереджується зокрема на проблемах національної ідентифікації аванґардистів, осмислення творчо-спонукального експерименту, виокремлює основні ідеї та модифікації українського аванґардизму. В контексті розвитку української естетики початку XX століття дослідниця детально аналізує естетичну концепцію Казимира Малевича, зауважуючи, що в його праці «Естетика» ми не знайдемо естетичного аналізу мистецтва, але цінна вона передусім тим, що демонструє спробу практика й учасника мистецького життя зрозуміти актуальні феномени вітчизняного та европейського мистецтва.
798 переглядів

Упрядники Оксана Забужко, Лариса Масенко. Юрій Шевельов. З історії незакінченої війни

Валентина Поліщук ・ Грудень 2010
Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009.
Зібрані в книжці тексти відбивають еволюцію суспільно-громадської думки, глибинні розмисли про розмаїті аспекти ідеології, що панували в той чи той час, формування й утвердження української культури. В цій низці текстів Шевельов постає як соціолог культури, який вивчає культуру як соціяльний феномен, а також узаємодію особистости, спільноти і суспільства. А гостра полемічність виступів Шевельова підтверджує його самоокреслення інтелектуала як «гавкучого пса, який говорить про хиби та недомагання, про які не заведено говорити».
1364 переглядів