Наталя Кузякіна. Автопортрет, інтерв’ю, публікації різних літ, історія їх рецепції та інтерпретації, memoria

Юлія Бентя ・ Липень 2013
Дрогобич, Київ, Одеса: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2010.
Укладачка видання, одеська філологиня Валентина Саєнко, відзначає, що його вихід є виконанням «заповіту» великого прихильника творчости Наталі Кузякіної, знаного одеського публіциста Бориса Дерев’янка, який трагічно загинув у серпні 1997 року...
1310 переглядів

Наталя Кузякіна. Траєкторії доль

Юлія Бентя ・ Липень 2013
Київ: Темпора, 2010.
Микола Куліш, і його дослідниця – Наталя Кузякіна (1928–1994), можуть посперечатися між собою за читацьку увагу. Вона присвятила Кулішеві понад три десятиліття свого життя, яке було, як і в самого драматурга, вкрай драматичним: уже стали леґендами героїчна втеча 13-річної дівчинки з окупованого Києва, скандальне звільнення з Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Рильського (за статтю «Народжена революцією» у варшавському альманасі «Український календар», у якій авторка трохи «посунула з п’єдесталу» Олександра Корнійчука), обстоювання української теми в
1302 переглядів

Віра Агеєва. Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи

Антоніна Ящук ・ Лютий 2012
Київ: Книга, 2012.
Праця Віри Агеєвої про Максима Рильського – своєрідна спроба наново утвердити нехтуваного в останні роки неокласика на центральних позиціях у каноні української літератури.
735 переглядів

Мрійливі субтитри до поезофільму у 3D

В'ячеслав Левицький ・ Травень 2011

Михайль Семенко, Вибрані твори. Упорядник Анна Біла, Київ: Смолоскип, 2010.

 

На підручній цифровій камері слід було б старанно встановити ракурс,...

1674 переглядів

Віра Агеєва. Апологія модерну: обрис XX віку

Максим Карповець ・ Лютий 2011
Київ: Грані-Т, 2011.
Збірка статтей та есеїв Віри Агеєвої є спробою не тільки окреслити дискурс українського модернізму і літератури модерної в цілому, а також довести, що ці тексти є органічною частиною европейських ідейних та естетичних пошуків. Попри «ризоматичний» спосіб письма Віри Агеєвої, її робота є цілісною реконструкцією українського та европейського модерну, апогей якого припадає на минуле століття.
2993 переглядів

[Відповідь опонентам]

Михайлина Коцюбинська ・ Лютий 2011

Можна сприймати критику, якою б різкою вона не була, якщо вона є критикою по суті, критикою конкретною, яка ґрунтується на розумінні того, що ти хотів сказати і...

1310 переглядів

Марлена Рахліна народилася в Лєнінграді в родині ідейних комуністів. 1937 року їх вигнали з партії, 1950-го – загнали в ҐУЛАҐ, звідки вони зуміли повернутися,...

1061 переглядів

Леонід Череватенко. Наш Лукаш

Альбіна Позднякова ・ Жовтень 2010
Київ: Видавничий дім «Києво-Мигилянська академія», 2009.
Книга 1
Збірка спогадів про Миколу Лукаша прикметна ледве не молитовним схилянням перед видатним перекладачем. Опісля совєтського недрукування й незгадування, як завше, кидаємось у інші крайнощі: формуємо культ. Родичі, сусіди, однокласники, одногрупники, а також письменники та поети, яким випало спілкуватися із Лукашем, квапляться повідати світові, яка то була їм честь. А проте, вознесячи «нашого» Миколу Лукаша на високий п’єдестал, його ніби зумисне відділяють від нас – не його власними досягненнями, а радше патосом, із яким про них пишуть...
1261 переглядів

Марко Павлишин. Ольга Кобилянська: прочитання

Роксоляна Свято ・ Вересень 2010
Харків: Акта, 2008.
У кожному з шести розділів цього літературознавчого дослідження Марко Павлишин, австралійський україніст робить спробу розглянути по одному з найдискутивніших аспектів біографії та творчости Ольги Кобилянської: національна ідентичність, вплив Ніцше та Дарвіна, кохання та проблематика романів «Земля», «Апостол черні».
2082 переглядів

Александр Найден. Игра на скрипке, запрятанной в футляр

Богдана Козаченко ・ Червень 2010
Київ: Стилос, 2009.
Кожен вірш із «Гри на скрипці» творить закінчену композицію, портрет предмету, людини, міста, епохи взагалі, чи й кількох епох. Ліричний герой переповідає епізоди, згадки та враження від післявоєнних років, згодом – заплутаного між офіціозом та особистісним ставленням до життя радянського періоду, і так далі, до самого сьогодення. Реалістичність зображеного межує з документальною фотографією: у вірші потрапляють найменші деталі побуту, який найпростіше було б окреслити прикметником «радянський».
902 переглядів