Тут була Клариса

Олександр Боронь ・ Березень 2015

Український прозаїк використовував листи як природну можливість самовияву персонажів, не зловживаючи епістолярною формою, бо, мабуть, відчував і певну її...

544 переглядів

Про наше і не наше. Відповідь Дмитрові Горбачову

Григорій Грабович ・ Листопад 2012

Допис пана Дмитра Горбачова читав, як завжди, зацікавлено, і доцінюю як його загальний патос (що потребуємо ширшого погляду на явища і більшого залучення), так і...

395 переглядів

Дискурс довкола ідеї Европи творено принаймні від кінця Другої світової війни; найвиразніше його можна простежити за декілька десятиліть перед та після...

3075 переглядів

Бруно Шульц – зачарований і звичайний

Анджей Хцюк ・ Березень 2011

Andrzej Chciuk. «Bruno Schulz zaczarowany i zwykły». З польської переклала Наталка Римська за публікацією у книжці: Andrzej Chciuk, Atlantyda. Opowieść o...

3383 переглядів

P.-J. Stahl (Hetzel). Maroussia. Texte inédit de Marko Vovtchok

Степан Захаркін ・ Червень 2010
Paris: L’Harmattan, 2008.
Texte inédit de Marko Vovtchok et fac-similé de P. J. Stahl. Présentés par Iryna Dmytrychyn. Présence Ukrainienne.
Французькі зв’язки Марка Вовчка, передусім її творчі та ділові контакти з паризьким видавцем Жулем Етцелем, чиїм автором і літературним представником у Росії вона була, – сюжет, який давно й міцно ввійшов не лише до наукової літератури, а й до популярного дискурсу. Без нього важко уявити й узагальнювальні праці з історії українсько- та російсько-французьких літературних узаємин, і російські біографії іншого Етцелевого автора – Жуля Верна (в 1860–1870-ті роки письменниця була ексклюзивним перекладачем його творів російською мовою).
1030 переглядів

Ігри з кочергою: всерйоз і по-українськи

Ярослав Грицак ・ Січень 2003

За Вітґенштайном, філософські питання є проблемами, котрі виникають із недосконалости нашої мови й обмежености нашого інтелекту. А Попер уважав, що за...

286 переглядів

Затемнена сторона місяця

Богдан Бойчук ・ Жовтень 2000

Цілковито поділяю думку Юрія Тарнавського, що найбільша слабкість книжки Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі» в тому, що авторка...

462 переглядів

Про
 те, як бідний українець дивиться на Королівський замок у Варшаві, або Такий пізній, такий теплий жовтень

Притомні, як і непритомні, люди трапляються з обох боків. Різниця ж між ними проста: притомні зосереджуються на власних провинах, а непритомні – на чужих. Тому притомний поляк ніколи не заперечуватиме тих принижень, яких зазнавали українці «на Кресах» міжвоєнної Польщі, а притомний українець не намагатиметься виправдовувати звірства на Волині боротьбою за незалежність України.
Олександр Бойченко2 листопада 2013