Євген Магда. Гібридна агресія Росії: уроки для Європи

Єгор Брайлян ・ Квітень 2018
Київ: Каламар, 2017.
Магда вже розглядав гібридну аґресивну політику Кремля щодо України в аспектах боротьби історичних пам’ятей, економічного протистояння, інформаційної війни (його книжка «Гібридна війна: вижити і перемогти» вийшла 2015 року). Застосувавши концепцію до сучасних українських реалій, він прагнув усебічно висвітлити глобальні, зокрема й европейські театри російської зовнішньополітичної стратегії.
974 переглядів

Никита Соколов, Анатолий Голубовский (ред.). Русско-украинский исторический разговорник. Опыты общей истории

Яна Примаченко ・ Лютий 2018
Москва: Новое издательство, 2017.
Задум створити «розмовник» виник іще в серпні 2014 року. У центрі уваги – дев’ять портретів «найконтроверсійніших» постатей української та російської історії від князя Володимира до Степана Бандери. Кожен розділ написано у співавторстві двох істориків – з України та Росії. Перед авторами стояло завдання «відділити наукові знання від нашарувань політичної мітології і напрацювати єдиний, несуперечливий і безконфліктний образ минулого для сучасних Росії та України».
515 переглядів

Ирина Малышко. Война маленького человека

Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Харьков: Фолио, 2016.
Індивідуальну історію індивідуального поневіряння помножено на мільйон. Однак, попри назву й тематику, — це не «книжка про війну», а книжка про сум’яття, пошук, втрату дому та повернення до себе. Це твір про ідентичність, пошук власного «Я».
669 переглядів

Олександр Гуржій. Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини у XVIII ст.: причини, перебіг, наслідки

Василь Кононенко ・ Липень 2016
Київ: Інститут історії України НАН України, 2015.
Історики незалежної України приділяють велику увагу вивченню Гетьманщини. Однак за чверть століття не з’явилося ґрунтовних праць про політико-адміністративні й територіяльні реформування в українській автономії. Тому є важливою поява невеликої за обсягом книжки Олександра Гуржія. У першій частині праці автор звертає увагу на помилки радянського картографування, коли на мапі Гетьманщини не зображували реґіонів, які насправді їй належали. Він зауважує, що в українських академічних історико-картографічних студіях детальна мапа Гетьманщини з’явилася лише 2012 року.
492 переглядів

Підписання ядерної угоди з Іраном, або Спільний всеосяжний план дій (JCPOA), уже встигли охрестити потенційно найважливішою угодою десятиліття. Угода, яка дещо...

1264 переглядів

Слід угоди з Іраном в трикутнику Україна – Росія – ЕС

Олена Павленко, Антон Антоненко, Роман Ніцович ・ Серпень 2015

Іранська криза і її вирішення надіслали ЕС, Україні та Росії декілька потужних сиґналів. Перший і, мабуть, один із найважливіших сьогодні – це те, що економічні...

1663 переглядів

Іран, Україна і ядерний світопорядок

Мар'яна Буджерин ・ Серпень 2015

Іранська угода і Будапештський меморандум мають щонайменше дві спільні риси. По-перше, ці обидва документи є втіленням зусиль міжнародного співтовариства з...

1432 переглядів

Картографування Майдану

Микола Рябчук ・ Серпень 2015

Дейвід Марплз, знаний канадський дослідник сучасних України та Білорусі, і його молодший колеґа з Албертського університету Фредерик Мілз уклали книжку з...

1826 переглядів

Манфред Запер, Фолькер Вайхзель, Ніколай Мітрохін... Osteuropa, 2015, № 1–2. Zerrissen. Russland, Ukraine, Donbass

Юлія Бентя ・ Липень 2015
Оскільки більшість високопосадовців часів Януковича у липні 2014 року втекла від терору сепаратистів, на чолі «народних республік» опинилися другорядні чиновники або дрібні бізнесмени. «Народні мери» не контролюють місцевих бойовиків, а «народне ополчення» — це звичайні озброєні групи.
301 переглядів

Валєнтіна Шаріпова. Дни унижения и гнева

Олег Коцарев ・ Травень 2015
Прага: VT — World Communication Agency, 2014.
Російською мовою
До книжки статтей російської публіцистки, письменниці, правозахисниці Валєнтіни Шаріпової увійшли статті 2011–2014 років, значна частина яких раніше публікувалася на опозиційних російських сайтах, зокрема Grani.ru. Головна тематика цих статтей — різка критика нинішнього російського політичного режиму, диктатури й особисто Владіміра Путіна — контрастна до культу особи Путіна в Росії. І з культу, і з його об’єкта авторка відверто знущається, вдаючись до біографічних подробиць, образливих прізвиськ тощо. Як наслідок — відверто «дисидентський» текст, яскравий і гранично суб’єктивний.
563 переглядів