Сьогодні у багатьох прагматичних людей в Україні - вже є чітке усвідомлення у потребі переходу до відповідальної політики.
Але далеко не усі мають чітке уявлення - в чому, перш за все, має знаходити свій вияв відповідальна політика.
На жаль, більшість українців має дуже відносне уявлення щодо того, - чим є відповідальна політика і, що вона дає для громадянина. Натомість, перебуваючи в полоні емоцій, багато українців помилково сприймають той або інший різновид популізму в якості відповідальної політики.
Тож, існує гостра потреба донести до суспільства те - чим є відповідальна політика і чому вона є безальтернативним вектором для країни.
За основу розгляду принципів відповідальної політики взято практики країн сталої демократії.
Для початку слід розглянути узагальнений перелік того, що традиційно становить ядро відповідальної політики у країнах сталої демократії:
1) Прорахунок реального соціального ефекту від прийняття тієї або іншої норми;
2) Раціональне використання бюджетних коштів;
3) Пріорітет національного інтересу над політичною доцільністю;
4) Створення умов для розвитку нової генерації громадян;
5) Формування державних політик у провідних сферах, що були б спрямовані на розвиток іноваційних технологій та можливостей для бізнесу;
6) Сервісний та зручний характер надання адміністративних послуг;
7) Створення незалежних інституцій, які б жодним чином не були прив'язаними до зміни політичної влади;
8) Відмова від домінування регулятивної функції в діяльності держави та надання переваги охоронній ґенетичній спрямованості публічної влади.
Кожен з цих пунктів відтворює генетичну охоронну спрямованість держави і відповідно є протилежністю лівій популістській концепції держави загального добробуту, яка заснована на викривленій регулятивній спрямованості держави.
Відповідальна політика - виступає актуалізацією справжньої сутності держави: забезпечення охорони прав індивіда, його власності, забезпечення певних можливостей для людини.
Російська більшовистська окупація нав'язала значній частині українського суспільства те, що основне завдання держави – здійснювати тотальне регулювання усіх сфер суспільного та особистого життя, а тому, відповідно, для цього їй необхідний величезний бюрократичний апарат, довгі процедури і тд. Власне, відтворення цієї парадигми у тій або ж іншій версії привело країну до вичерпання сьогодні утвореного в 1991 році компромісного між посткомуністичною номенклатурою та слабкими демократами державно-політичного проекту Україна.
Революція Гідності стала девіантним виразом гострої потреби суспільства у відповідальній політиці та знаменувала кінець цього компромісного державно-політичного проекту. Однак, постмайданівський політичний дискурс не зміг створити вектор відповідальної політики і цим дав шанс для різноманітних різновидів політичного популізму, який є смертельно небезпечним для країни у час війни.
Власне, вище подані 8 пунктів принципів відповідальної політики є покликаними дати відповідь тим викликам, які зараз стоять перед українською нацією та створити новий успішний державно-політичний проект – Вільну Україну.
Творення такого державно-політичного проекту потребує аби публічна влада виконувала свою генетичну охорону функцію та не загравалася з регулятивними можливостями.
Це потребує раціонального та належного підходу законодавця та уряду до прийняття того або іншого нормативно-правового акту. Таке ставлення має проявлятися у попередньому прорахунку реального соціального ефекту від прийняття того або іншого закону чи підзаконного нормативно-правового акту. Публічна влада, встановлюючи правила, має бути відповідальною перед громадянами щодо імовірних наслідків дії цих правил. Саме відсутність такого підходу сьогодні - створює негативні наслідки для української правової системи та гальмує трансформаційні процеси.
Іншим надзвичайно важливим для творення дискурсу відповідальної політики фактором - є раціональне використання бюджетних коштів (або ж, за американською політичною традицією, - фінансовий консерватизм). Цей принцип забезпечує відповідальність публічної влади перед платниками податків – безпосередніми формувальниками бюджетних коштів. Узагальнено він зводиться до мінімізації державних витрат, використання прозорих тендерних закупівель та до обмеження чисельності бюрократичного апарату. Власне, саме відсутність дотримання цього принципу є великою бідою для мільйонів українців у взаємостосунках з публічною владою.
Відповідальна політика жорстко вимагає від політиків та партій підносити національні інтереси над власними. Протилежні підходи в Україні породили нинішній стан держави, російську інтервенцію та потребу у перезавантаженні.
Для успішного державно-політичного проекту принциповим є забезпечення якісної та конкурентноздатної нової генерації нації. Саме молодь та її потреби - має становити домінанту державної політики у країні вільних можливостей.
На відміну від лівої популістської концепції держави загального добробуту - такий підхід є спрямованим на підтримку молодої генерації, а не переважно пенсіонерів. Це прагматичний підхід, бо його метою є забезпечення подальшого успіху нації в економічній та політичній площині. Зворотні ліві тенденції породжують втрачені для державотворення покоління. Ми не можемо дозволити собі такої «розкоші».
Дискурс відповідальної політики вимагає аби державні політики у будь-якій сфері формувалися зі спрямованістю на створення можливостей для громадян та бізнесу, а не зі спрямованістю на створення регулятивних важелів для чиновників. Це є принциповим – адже публічна влада покликана захищати та давати можливість, а не обмежувати чи регулювати.
Відповідальна політика - є відтворенням постмодерного сервісного розуміння держави, яке забезпечує громадян адміністративними послугами настільки легко, що вони є майже непомітними для них. Відповідальна політика створює комфорт для людини і, відповідно, мінімальні адміністративні перепони.
Відповідальна політика - ставить незалежність державних інституцій від політичної влади на політичний Олімп. Без створення незалежної судової, правоохоронної системи, Національного банку та спецслужб - неможливо вести мову про належні механізми стримування та противаг і, відповідно, про запобіжники від виходу органів та посадових осіб публічної влади за рамки визначені Конституцією та законом.
Відмова ж від домінування регулятивної діяльності держави спрямована на надання максимальної свободи індивіду ( у певних моральних рамках) та підприємництву. Це зумовлює охоронну сутність держави, яка покликана захищати та надавати можливості, а не лише адмініструвати їх реалізацію.
Дотримання розглянутих 8 загальних принципів - здатне створити справжню відповідальну політику.
Саме таких прагматичних підходів до політики - потребує сьогодні Україна. Саме на них має ґрунтуватися нова Конституція України – як фундамент успішного державно-політичного проекту.
Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.
Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.
Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!