Про
 те, як чинити з провокаторами та провокаціями

Ця революція може бути ненасильницькою, але небезпека провокацій залишається. 

Є кілька коментарів від одного із засновників сербської організаціїї "Отпор", експерта з ненасильницького спротиву Срдя Поповіча стосовно сьогоднішніх подій у Києві, зокрема атаки на Банковій. Для багатьох вони звучатимуть банально, але довкола ще багато гарячих голів, тому заради безпеки всіх нас, прошу максимально поширити. 

Отже, три засадничі принципи ненасильницького спротиву - єдність, планування та дисципліна у запобіганні насильницьких дій.

Ненасильницький характер протестів має стати провідною ідеологією протестувальників, насамперед лідерів та координаторів.

Важливо

- маркувати тих, хто відповідає за безпеку з боку протестувальників,

- встановити власну охорону, яка би захищала будівлі та міліцію від провокаторів та просто "гарячих голів",

- публічно відмежуватися від потенційно насильницьких груп (радикалів, які вдаються до насильницьких дій, шкодять іміджу протесту та провокують реакцію міліції). Йдеться про публічні заяви та промови до протестувальників, але будь-які креативні способи стануть у пригоді. Наприклад, коли сотні тисяч італійців вийшли на демонстрації восени 2011 у знак солідарності з рухом Occupy у Римі, протестувальники знали, що будуть провокації з боку організації Black Block, відомої насильницькими діями. Протестувальники запустили веб-сайт із закликом знімати відео та фотографувати людей та групи, які вдаються до насильства на "стіні ганьби", аби зробити різницю між ними та мирними протестувальниками очевидною.