Рік XX, число 3–4 (221–222)

Березень 2016

Книжкові рецензії у цьому числі

Redakcja Robert Kusek, Jacek Purchla, Joanna Sanetra-Szeliga Narody & stereotypy 25 lat później. Nowe granice, nowe horyzonty
Kwestia mniejszości narodowych w działalności władz komunistycznych — doświadczenie polskie i środkowoeuropejskie Między ideologią a socjotechniką
Райнер Кунце Чутливі шляхи
Edited by Mark Bassin, Sergey Glebov and Marlene Laruelle Pittsburgh Between Europe and Asia: The Origins, Theories, and Legacies of Russian Eurasianism
Ян Пєкло Запах ангела
Оксана Луцишина, Кларисе Ліспектор та ін Кур’єр Кривбасу. 2015, № 311–312–313

Про це число

Число «Критики» за березень-квітень 2016 року відкриває стаття «Суспільство втрачених можливостей» Олександра Виноградова – журналіста, перекладача, кінокритика, редактора та сценариста, який міркує про відсутність ідеологічних та політичних структур в Україні та компенсацію цієї відсутности численними «партійними вождями». Також автор підкреслює неготовність відповідальних громадян об’єднуватися у політичні партії та зважує шанси українського суспільства на встановлення двопартійної системи до осені 2019 року – часу, коли в Україні відбудуться чергові парламентські вибори.

У статті «Держава Україна: соціяльна чи соціялістична?» Всеволод Речицький, політолог та правознавець, пише про нещодавні дебати щодо соціяльних прав у Конституційному Суді України. Засадничим аргументом Речицького є те, що Конституцію України взоровано на соціялізм. Замість підтримки соціялістичних цінностей, на думку автора, основний закон країни має ґарантувати свободу і стимулювати змагальність та ініціятивність громадян.

Вадим Осін, кандидат політичних наук, доцент катедри філософії та соціяльно-політичних дисциплін Університету митної справи та фінансів, досліджує політику знання у пострадянських країнах, зокрема історію політичної науки. У дописі «Автобіографічні наративи політичної науки», спираючись на анонімні інтерв’ю з політологами з різних частин України, Осін аналізує сучасну політологію в Україні крізь призму постколоніяльної теорії.  На думку автора, єдиний спосіб подолати комплекс «пострадянськости» для сучасних політологів – це зробити політичну науку справді важливою для суспільства і брати повноцінну участь у ґлобальній науковій дискусії.

Стаття «Українська ідентичність» історика Ярослава Грицака вперше з’явилася у каталозі виставки «Ідентичність. За завісою неозначености» (спільний мистецький проект Північно-Балтійських країн та України у Національному художньому музеї України, 2016). Українці – це молода нація з давньою історією. На думку Грицака, роль публічного мистецтва і текстів – обирати конкретні будівельні цеглини з-поміж багатьох можливих для створення єдиного домінантного дискурсу.

У статті «Жінка на війні: конструюючи і деконструюючи стереотипи» Ірина Склокіна, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Европи (Львів) оглядає книжку «Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства» (Київ, 2015). У виданні під однією обкладинкою зібрано дописи багатьох дослідників та дослідниць ґендерної та жіночої історії, а також історії Другої світової війни.

Ганна Веселовська, театральна критикиня, професор катедри театрознавства Київського національного університету театру, кіна і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого у статті «Український театр у пошуках порозуміння» аналізує нещодавні театральні постановки як приклади для потенційного політичного примирення. Домінування комунікативних принципів характеризує театральне мистецтво останніх десятиріч, а сучасний театр акцентує увагу на «незручних» темах та нерідко перетворює театральну сцену на місце активної комунікації.

Олег Коцарев, письменник, есеїст, журналіст, критик і перекладач, досліджує літературу, історію та культуру двадцятого сторіччя, зокрема український аванґард. В есеї «Віражі на шляху від аванґарду» автор доводить, що радикальний аванґард мав непрості стосунки з мистецькими практиками соціялістичного реалізму, обов’язкового творчого методу для українського мистецтва від кінця 1920-х і до завершення радянського періоду.   

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!