Рік XVI, Число 6 (176)



А ви уже передплатили «Критику»?
Передплатіть онлайн-доступ сьогодні і читайте всі архівні і нові статті «Критики», зарезервовані для передплатників та передплатниць! Дякуємо, що не словом, а ділом підтримуєте осмислення українського минулого і сучасности!
Уже маєте чинну передплату? Увійдіть до свого профілю на нашому сайті і читайте «Критику»!
Дискусія:
Юрій Мацієвський. Чому в нас немає політичної науки?
СТАТТІ У ЦЬОМУ ЧИСЛІ

Життя і письмо
Кристофер Вайт / Крисдеан Макілебан
Christopher Whyte – Crìsdean MacIlleBhàin. «The Life and the Work». Переклала з англійської за рукописом Ірина Шувалова.
Мої вірші завжди здавалися мені надто простими. Чому я не писав щось складніше, менш доступне для розуміння, сучасніше? Чому писав радше як мале дитя, аніж як дорослий?

Війна за війну
Поняття «історична пам’ять» через надмірне вживання дедалі більше стає «розмитим» і дискусійним. Науковці сходяться на думці, що пам’яті як такої не існує так само, як і минулого: це завжди певний конструкт, результат інтелектуальної діяльности людей, які про щось спільно пам’ятають чи думають, ніби пам’ятають. Пам’ять сама по собі множинна, у суспільстві існує безліч її проявів, які конфліктують між собою: еліти й певні соціяльні групи борються за пам’ять, за вплив на суспільство. Формування пам’яті – це, власне, формування ідентичности.

Лист: Інтимність магнетизму
Сучасна людина воліє повністю контрольованого, відтворюваного, прозорого, автоматизованого, передбачуваного і придатного до постійного вдосконалення тіла, повністю контрольованих, відтворюваних, прозорих, автоматизованих, передбачуваних і придатних до постійного вдосконалювання соціяльних, економічних, політичних, естетичних, етичних, психологічних, коґнітивних і будь-яких інших процесів, тобто радше вже не процесів, а процедур.

Вільям Баровз: неможливий класик
Останніми словами, які вимовив Баровз, уже втрачаючи свідомість через серцевий напад, були «Я зараз повернуся». Сьогодні Баровзові справді годилось би прийти в Україну – вже зі світу мертвих, аби ми самі залишилися серед живих...

Рахунок за ритуальну боротьбу
Книжка творів Олеся Ульяненка (їх у ній трохи) і спогадів про нього, названа «У знятому на плівці дні», встигла до його п’ятдесятиліття. Якби український письменник, єдиний у світі лавреат Малої Шевченківської [sic] премії Олесь Ульяненко був живий, а головне, якби він був сановитий і номенклатурний, ювілейний збірник виглядав би зовсім інакше. Не так розхристано і не так щиро...

Боротьба Івана Химки з «українськими мітами»: хибні методи
Історія має обов’язок відкривати і пояснювати минуле у правдивий спосіб; метою ж міту є формування бажаного ставлення до минулого задля майбутнього. Ми оцінюємо історію за її відповідність істині, міти ж оцінюємо за їх корисність, а їх моральність – за справедливість тієї справи, яку вони обстоюють. Історія може грішити як твердженням, так і замовчуванням; міти ж не можна звинувачувати в тому, про що вони не говорять...

То хто тут у нас екстремісти? Життя без екстремізму: норма
За два роки правління "регіоналів" вони принизили українську мову, культуру й ідентичність до рівня Бантустана, загострили тертя між україно- та російськомовними, умисно просували російський шовінізм та екстремізм «Свободи», успішно нейтралізували демократію, віддали економіку до рук жадібних корупціонерів, обмежили громадянське суспільство та зруйнували свободу слова й зібрань. Якщо це не екстремізм, тоді я не знаю, що це.

То хто тут у нас екстремісти? Екстремізм без «Свободи»: Янукович
Чимало західних дослідників і журналістів трактують націоналізм в Україні як почуття винятково етнічних українців та домінантну політичну силу лише на заході України. Правда виглядає інакше. Відверті вияви націоналізму – антидемократичної культури, расової нетерпимости, антисемітизму і ксенофобії – більша проблема для Східної та Південної України і Криму, ніж для Західної України...

Фабрика ненависти
Дуже часто расизм розглядають радше як патологію, ніж як норму модерну. Треба розуміти, що для того, аби боротися з ним, необхідно поставити під питання соціяльний лад і цивілізаційну модель, а не лише деформації та відхилення. Тому почати треба з усвідомлення того, що расизм і ксенофобія завдячують успіхом не правдивості чи здатності об’єктивно відображати реальність, а їхній дієвості, оперативному характерові.

Чи слід унезаконювати мову ненависти
Громадський порядок значить більше, ніж просто відсутність бійок: він передбачає миролюбний уклад громадянського суспільства і шанобливу взаємодію людей між собою у щоденних справах, в обміні й на ринку, ґрунтовану на «принципі поданої руки». Понад усе він передбачає принцип загальної залучености, який відкидає наклепницькі звинувачення, спрямовані на ізолювання і виключення вразливих релігійних меншин. «Якщо дозволено відкрито бути правдивим і говорити про взаємні обов’язки людей одних перед одними, – писав Лок, – то я вважаю, що ні язичника, ні мусульманина, ні єврея не вільно позбавити громадянських прав через його релігію».

То хто тут у нас екстремісти? Політика без лібералізму: «Свобода»
Піднесення радикального націоналізму загрожує і вже затьмарює перспективу ліберальної демократії в Україні. Екстремістська ідеологія та політика «Свободи», зокрема щодо етнічних та мовних меншин та іміґрантів, разом із її погрозами насильства проти своїх політичних опонентів та інтелектуалів, далекі від унікальности в українській чи европейській політиці. Але відкрита чи прихована підтримка «Свободи», з одного боку, від опозиційних партій, які проголошують себе маяками демократії, а з другого – від урядового табору, який публічно репрезентує себе як ідеологічну альтернативу «Свободі», повинні викликати занепокоєння...
Книжкові огляди у цьому числі

Чайні замальовки
Можна довго розводитися про досвід еміґрації та діяспори, про існування між двох культур, про літературну двомовність, зрештою, але, здається, це погано працює у випадку з Дібровою. І якщо шукати в цьому полі якісь ключові імена, здатні щось пояснити або розширити простір цих окремо взятих текстів, то можна дещо невпевнено згадати Йонеско, але затим лише, щоби пояснити прийом.

Сороміцькі оповідки
Можливо, націонал-моралістів ця книжка обурює. Решті читачів ця збірка українських народних оповідок, що їх якісно і стильно видала літературна аґенція «Піраміда», не може не сподобатися. Вона цікава та цінна. Цінна передусім для фольклористів, етнографів, філологів, сексологів, психологів, культурологів.

У знятому на плівку дні. Олесь Ульяненко
Зразу думав, що беру до рук книжку спогадів про Олеся Ульяненка, а виявилося – ще й інтерв’ю, віршів, есеїв, новел, оповідань, уривків із роману, авторських радіопрограм та інтернетної статті разом із коментарями до неї. Упорядниця Надія Степула охопила неохопне. Втім, тут така еклектичність навіть виправдана.

ARCHE, 2012, № 5 (116). Гуманітарны агляд III
Третій Гуманітарний огляд журналу «ARCHE» відкривають рецензії на білоруські переклади творів Чеслава Мілоша. Дзмітрий Віцько розмірковує над «Родинною Европою», в якій Мілош демонструє потугу пам’яті, силу осілости та міць культурної традиції в їхньому протистоянні тиску історії та примарної необхідности.

ARCHE, 2012, № 4 (115). Гуманітарны агляд II
Сяргей Астанковіч наводить промовисті цифри із видання «Історія білоруської книги»: упродовж 1942–1945 років у Білорусі 88% книг було видано білоруською мовою, натомість сьогодні такі книги складають 3,5% від кількости проданих у країні видань.

Osteuropa, 2012, № 4. Im Profil. Stalin, der Stalinismus und die Gewalt
Квітнева «Osteuropa» має доволі нетипову жанрову конструкцію: на сім традиційних статтей, присвячених наскрізній темі числа – «У профіль. Сталін, сталінізм та влада», припадає аж вісім розлогих рецензій на монографію Йорґа Баберовскі «Випалена земля. Правління Сталіна та насильство».

Родня: Полиция и партизаны на примере Украины 1941–1944
За радянських часів тема діяльности радянських партизанів під час Другої світової війни була водночас однією з найґлорифікованіших і найтабуйованіших. Лише останнім часом з’явилися дослідницькі роботи, зокрема також про її «тіньові» сторони, і почалося публікування документів. Особливо плідно працював у цьому напрямку Анатолій Кентій і далі працює Олександр Гогун.

В’їзд репатріантів до Києва заборонений… Повоєнне життя колишніх остарбайтерів та військовополонених в Україні
Праця Пастушенко поєднує виклад спільної для всіх репатріянтів проблематики (яка вже почасти була предметом окремих розвідок інших фахівців: політико-правове становище, діяльність репатріяційних органів, паспортний режим як засіб політичного контролю та нагляду тощо) й аналіз специфічного досвіду тих репатріянтів, чиї долі були пов’язані із Києвом – одним із трьох міст СРСР, де їм офіційно заборонили мешкати.

Soviet Veterans of the Second World War. A Popular Movement in an Authoritarian Society, 1941–1991
Політика радянського керівництва щодо ветеранського руху розвивалася від спершу стримування, а далі й заборони на створення низових ветеранських організацій за часів Сталіна – до обмеженого дозволу та використання їх у зовнішній пропаґанді за часів Хрущова і, зрештою, дозволу на створення цілої структури ветеранських організацій по всій країні за Брєжнєва.

Освітяни Черкащини – жертви радянського тоталітарного режиму
Черкаські історики, підготувавши збірник про репресивну політику комуністичного режиму щодо працівників місцевої освіти, назвали свою працю «документальне видання», хоча з наукового погляду це не зовсім коректно: збірник містить не лише документальні матеріяли, а науково-популярні й навіть художні нариси про долі окремих людей.

На полях Треблінки
Книжка Рохл Оєрбах «На полях Треблінки», опублікована українською мовою завдяки Українському центрові вивчення історії Голокосту, є одним із найперших задокументованих свідчень Катастрофи европейського єврейства.

Osteuropa, 2012, № 3. Feldforschung: Erinnerung in Zentralasien. Macht in Russland
Окрім заявленої провідної теми – опозиції Російської Федерації та Центральної Азії, берлінське видання у березневому числі, що має назву «Польові дослідження. Спогади в Центральній Азії, влада в Росії», у двох великих розділах порушує широке коло питань: від парламентських виборів у Словаччині до китайської міґрації та міжнародної журналістики.

Сучасна політична філософія
Поняття політичної філософії в українському гуманітарному просторі не так популярне, як, скажімо, у Франції, Італії чи США, тож Дмитро Шевчук у передмові до своєї праці про цей феномен указує на множинність його тлумачень та інтерпретацій, а особливо наголошує необхідність філософського підґрунтя політики та політичного як своєрідного порятунку від буденного поневолення

Толерантні підручники – толерантне суспільство
Мету проєкту заявлено як «дослідження текстів підручників на предмет наявности (замовчування) фраґментів нетолерантного ставлення до національних і релігійних меншин» [35]. Про теоретико-методологічну основу дослідження сказано, що це «сучасні методи гуманітаристики» [35], а про методи аналізу навчальної літератури – «весь арсенал апробованих сьогодні герменевтичних методів і процедур аналізу інтерпретації – зокрема, аналіз дискурсу, контент-аналіз» [36].

Насильство щодо жінок і дітей. Новий погляд на поліцейську діяльність, її інноваційність та професіоналізм: Посібник для Ради Європи
Посібник Ліз Келі – професорки Лондонського столичного університету, директорки Секції вивчення жорстокого поводження із жінками та дітьми, активістки захисту жінок і дітей від насильства з 30-річним досвідом – спрямовує увагу на дві групи «дуже важливих осіб – жертв злочинів, а також поліцейських, чиїх порад та допомоги зазвичай потребують постраждалі» [41].

Osteuropa, 2012, № 2. Kopfsache. Sicherheitspolitik in Europa
Економічна криза підштовхнула Німеччину взяти на себе керівну роль в европейській спільноті. Країни Центральної та Східної Европи мають усвідомити: у тривалій перспективі лише міцний Евросоюз із міцною Німеччиною на чолі можуть ґарантувати незмінність традиційної політики безпеки.

Політична критика, 2011, № 2
Випуск часопису «Політична критика» присвячено темі расизму та ксенофобії у найвідвертіших їх виявах. Окрему увагу звернуто на факти дискримінації за належністю не лише до певних расових / етнічних / мовних груп, а й до соціяльних спільнот.
Бачите статтю, котру світ повинен прочитати англійською? Тоді допоможіть нам позначити Україну на інтелектуальній мапі світу!
Досвідчені перекладачі з української на англійську та вправні редактори
(носії мови): долучіться до нашої динамічної команди! Навіть один переклад на місяць може змінити те, як світ бачить Україну!
Щедрі благодійники: «Критика» отримала світове визнання за якість своєї роботи з інтелектуального представлення України у світі нарівні з такими визначними виданнями як The New York Review of Books та London Review of Books. Станьте спонсором перекладу та професійного редагування статті, яку вважаєте важливою та потрібною у світі, або перекладного проєкту загалом! Усі меценати будуть з вдячністю згадані на сторінці перекладеної статті. Навіть найменший фінансовий внесок важить у нашій роботі із інтелектуального захисту української ідеї у світі!
Пiдтримати пожертвоюЗацікавлених перекладачів, редакторів та меценатів просимо звертатися із запитаннями до головного редактора порталу «Критики» Олега Коцюби за адресою kotsyuba@krytyka.com.