Монографію присвячено творчості Вальтера Беньяміна (1892–1940) – німецького письменника та філософа, соціолога, теоретика історії, естетика, мистецтвознавця і літературного критика, одного з найориґінальніших і найчільніших европейських інтелектуалів першої половини XX століття. Його ідеї, позначені впливом зревізованого марксизму, парадоксально поєднаного з фройдівським психоаналізом, ґетеанською натурфілософією і бароковою історіософією, єврейською містикою, бодлеріянським постромантичним консерватизмом і сюрреалістським революціонізмом, неабияк вплинули на подальший розвиток світової думки від постання Франкфуртської школи на початку 1930-х років і аж дотепер.
