Сходознавчі установи в Україні (радянський період)

Рейтинґ: 
5
Ваш голос: Ні
Елла Циганкова
Київ: Критика, 2007.

У книжці висвітлено той період розвитку сходознавства в Україні коли, коли воно виокремилося в самостійний науковий напрям і мало розгалужену мережу спеціальних установ (академічна Катедра арабо-іранської філології та тюркології з підлеглими їй комісіями, Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства, Державний український науково-дослідний інститут сходознавства тощо), кожній із яких  присвячено окремий нарис. Багато уваги приділено політичному й ідеологічному чинникам, які деформували інтелектуальне життя  країни і руйнували розвиток науки. Дослідження виконано на широкому масиві документальних джерел, багато з яких запроваджено до фахового обігу вперше.

Сходознавство, орієнталістика — комплекс наук, що досліджують історію, мови, літератури, філософію, мистецтво, пам’ятки духовної і матеріальної культури, економіку та соціально-політичний устрій країн Азії та Північної Африки, а також народів східного походження на теренах Східної і Центральної Європи. Сходознавство за традицією поділяється на два напрями: дослідження Класичного Сходу та вивчення Сучасного Сходу.