Спомини з передвоєнного Львова та воєнного Відня

Рейтинґ: 
5
Ваш голос: Ні
Роман Волчук
Київ: Критика, 2011.

Присвячена передвоєнному Львову та воєнному Відню перша частина спогадів д-ра Романа Волчука (нар. 1922 р.) – уродженця Львова, а нині мешканця Нью-Джерзі, знаного члена української громади Північної Америки, інженера, науковця, громадського діяча та публіциста, – виходить у світ уже третім, переглянутим і виправленим виданням, із новою передмовою автора та долученим покажчиком (перше видання «Критика» випустила 2002 року, наступне, стереотипне, – 2003-го; другу книгу – «Спомини з повоєнної Австрії та Німеччини» – опубліковано 2004 року).

Побачені очима спершу львівського школяра й гімназиста, потім – студента Львівської політехніки картини життя міжвоєнної, а далі опанованої «першими Совітами» Галичини, а насамкінець – опис студентського побуту в Австрії, де автор під час Другої світової війни навчався знову в політехніці, тепер уже Віденській, ваблять точністю деталей, відвертістю оцінок, приголомшливою незатертістю і широтою поглядів, а надто вельми незвичним ракурсом оповіді та моральною й ідеологічною позицією мемуариста, що належав до, вочевидь, нечисленного і малознаного тепер середовища української ліберальної та націонал-демократичної міської інтеліґенції, «тонкого струменю», рівною мірою чужого радикально-націоналістичній і прокомуністичній течіям, набагато потужнішим і помітнішим.

Авторова постава робить ці спогади, за висловом професора Ярослава Грицака, чий ґрунтовний есей «Уявна і наявна історія реґіону» вміщено як післямову до книжки, «дуже важливими і, до певної міри, навіть винятковими», – свого роду парадоксальним романом виховання молодого ліберала в часи тоталітарних оман, патріотичного космополіта, українського европейця, толерантного, відкритого до іншого, готового всіляко опиратися авторитарному насильству, ксенофобії, ненависті та зазіханням на внутрішню свободу і людські права. Ця тенденція, висновує проф. Грицак, зійшла на марґінеси, так ніколи і не здобувши перемоги в Україні, на відміну від европейської та американської еміґрації, де різні українські сили мусили так чи так демократизуватися під впливом реалій і цінностей відкритого суспільства.

Тож перша книжка спогадів невтомного оборонця тих цінностей Романа Волчука унаочнює для сучасного читача, яку нагоду втратила Україна через несприятливі обставини та схильність загалу й еліт до простих і однозначних розв’язань надскладних історичних і соціяльних вузлів.