Тарас Шевченко. «Гайдамаки» (1841 р.); Григорій Грабович. «Шевченкові "Гайдамаки": Поема і критика»; Олесь Федорук. «Перше видання Шевченкових "Гайдамаків": Історія книжки»

Рейтинґ: 
5
Ваш голос: Ні
Григорій Грабович
Олесь Федорук
Київ: Критика, 2013.

Три книги, з яких складається видання: факсиміле «Гайдамаків» 1841 року, монографія професора Григорія Грабовича «Шевченкові “Гайдамаки”: Поема і критика» та праця Олеся Федорука «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: Історія книжки».

Факсимільне видання «Гайдамаків» відтворює першодрук із граничною точністю: кількість сторінок, їх розмір, ґатунок паперу і, найважливіше, текст. Розвідка-інтерпретація з пера проф. Грабовича по-новому й у глобальному контексті осмислює як рецепцію твору, так і його форму та зміст, а також роль поеми у становленні Шевченка як національного поета. У щедро ілюстрованому дослідженні-коментарі Олеся Федорука переглянуто та узагальнено друковані й архівні джерела, пов’язані з історією написання, виходу в світ і поширення поеми. У додатку вміщено критично вивірений текст першого видання «Гайдамаків».

Монографія проф. Грабовича «Шевченкові “Гайдамаки”: Поема і критика» комплексно досліджує рецепцію твору і відтак форму, зміст і контексти самої поеми. Дослідження рецепції проведено у зворотній хронології: від сучасної, найновішої критики, яка через повторювання і нашаровування загальних та іконописних місць стає щораз схематичнішою, до найранішої, яка через свою безпосередність і «наївність» часто виказує якщо не більшу проникливість у самий текст, то бодай чутливість до його проблематики. У XIX столітті ця рецепція характерно відбувається у ключах російської, польської та української критики, висвітлюючи паралельне і взаємопов’язане осмислювання/оспорювання і Шевченкової поеми, і Шевченка та його значення, і, врешті, цілої української справи. Дослідження самої поеми починається від її поетики (форми та динаміки), впливів і контекстів, осмислення моментів епічности й героїчности, переходить до її прагматики – що зосереджується передусім на деконструкції її історичности та на моменті колективної пам’яті й колективної ідентичности, і завершується аналізом символічного пласту поеми й простеженням того, як «Гайдамаки» стають пунктом відліку у формуванні Шевченка як національного поета.

У третій книжці опубліковано критичний текст поеми, що його підготував і відкоментував Олесь Федорук. У всіх виданнях Шевченкових творів поему друкують за редакцією кінця 1850-х років, яка істотно відрізняється від першої редакції, тому ця первісна версія є малознаною. Критично вивірений текст містить низку ориґінальних спостережень, які залишалися поза увагою шевченкознавців-текстологів.

До книжки ввійшли також ряд цікавих ілюстрацій і Федорукове дослідження «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: Історія книжки», базоване на обсяжному джерельному матеріялі, подекуди введеному в науковий обіг уперше.