Вибгане

Рейтинґ: 
5
Ваш голос: Ні
Володимир Діброва
Київ: Критика, 2002.

Збірка творів Володимира Діброви уміщує, поряд з прозою (циклами оповідань «Пельце», «Пісні Бітлз», повістю «Пентамерон», пародійними «Звіздонавтами» й «Мукументами»), що принесла авторові заслужену славу спершу в «андеграундному» середовищі, а згодом, після публікацій кінця 80-х — 90-х років, у ширших читацьких колах, також і пізніший роман «Бурдик» (1995) і сатиричну п’єсу «Тягнуть телевізор» (2000), написану в Америці, де тепер живе письменник.

Написані в цей час "Пісні Бітлз", "Пельце", "Звіздонавти" та ін. є дошкульною пародією на абсурдність існування "маленької людини" в тоталітарному суспільстві, вправною деконструкцією численних міфів, що обсновували життя "радянської людини". Справжнє життя - і Бурдика, й оповідача — закінчується в добі, що про неї в останньому рядку роману сказано гранично просто: "Та й час же який несприятливий був!".