Часопис «Критика», число 1-2 (207-208), 2015

Рейтинґ: 
5
Ваш голос: Ні

Січневе-лютневе число часопису за 2015 рік стартує із статті «Дві України: кінець амбівалентности?» Миколи Рябчука, де автор пропонує огляд поточної дискусії навколо поняття ідентичности. Рябчук стверджує, що реальний розрив не між російськомовними та україномовними, або «Схід» і «Захід», але між двома різними типами української ідентичності: антирадянською та радянською. Тут, на переконання автора, питання цінностей втілено у двох різних типів української ідентичності.
«Критика» продовжує український переклад спеціальної доповіді про концепцію нелінійної війни Кремля «Україна і початок "нелінійної" війни», підготовленої американським журналістом Майклом Вайссом і британським телепродюсером і журналістом Пітером Померанцевим. Автори досліджують інструменти Кремля, які той використовує для впливу на протиріччя у західних країнах. Переклад з'явився в двох попередніх випусків (див. Критика № 9-10 і 11-12, 2014 для першої і другої частини).  Далі у матеріялі «Нестерпна легкість зла» український філософ Дмитро Шевчук також звертається до відображення концепції гібридності, простежуючи його у текстах Ханни Арендт.

У своєму «Je suis Charlie? Трохи запізно» британський письменник Кенан Малик кидає виклик небажання основних засобів масової інформації, активістів і вчених на Заході стати на захист основних ліберальних принципів, а також їх готовність зрадити прогресистів в громадах меншин. Він вважає, що це було головною причиною, чому масове вбивство Charlie Hebdo стало можливим, і закликає до більш надійного захисту свободи слова.

В «Країна. Війна. Любов: Донецький щоденник, уривки» Олена Стяжкіна, професор історії Донецького університету, подає деякі витяги з її «Донецького щоденника» і фокусується на період промайданівських проявів в Донецьку в 2014 році, і подальше захоплення Донецька підтримуваними  Росією сепаратистами. Число закінчується есе під назвою «Клапоть скривавленої вати. Харків, субота, 13 травня 1933 року» канадський письменник Марко Царинника, де автор реконструює сцену останнього дня життя та самогубства видатного українського письменника Миколи Хвильового.