Часопис «Критика», число 11–12 (229–230), 2016

Рейтинґ: 
5
Ваш голос: Ні

Число «Критики» за листопад-грудень 2016 року відкриває стаття «Поетична рефлексія у час війни і миру (теорія Маршала Маклюена в українському контексті сьогодення)» Василя Лозинського – поета, есеїста, перекладача, куратора та художника. Уперше статтю було виголошено як доповідь 7 листопада 2015 року у Науковому Товаристві імені Шевченка в Нью-Йорку. Лозинський доводить, що з часів Евромайдану Україна стала заручницею глобальної інформаційної війни. Поети, як українські, так і російські, найчіткіше артикулюють відчуття, котрі супроводжують соціяльну катастрофу і кризу дипломатичних стосунків; вони пропонують читачам власні рефлексії та наративи, а інколи й документальні вірші. У цьому ключі автор аналізує нещодавню поезію про «гібридну війну» на Сході України авторства Ігоря Бобирева, Вєри Воінової, Лінор Горалік, Даніли Давидова, Сергія Жадана, Юрія Завадського, Олега Коцарева, Дмітрія Кузьміна, Кірілла Мєдвєдва, Марії Стєпанової, Єлєни Фанайлової, Бориса Херсонського, Олексія Чупи та Любові Якимчук.

Стаття «ЛҐБТК обговорення в Україні: саме на часі» Андрія Чибісова – третя із серії статтей про систему охорони здоровя в Україні, що її «Критика» публікує в рамках глобальної ініціятиви  – співпраці Бравнського університету з Україною. Андрій Чибісов – маґістр історії, кандидат у маґістри школи громадського здоров’я Бравнського університету (Провіденс, Род-Айленд). Його дослідження фокусуються на подоланні бар’єрів доступности в охороні здоров’я, зниженні стигматизації та дискримінації, а також на підвищенні чутливости медичних працівників до питань прав меншин. У статті автор аналізує програму КиївПрайду – кампанії із захисту прав людини (6–12 червня 2016 року). На переконання Чибісова, дискусія про права ЛҐБТК в Україні саме тепер не лише на часі, але й є критично важливою.

Всеволод Речицький, правознавець, політолог, доцент катедри конституційного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член Конституційної Комісії України від Української Гельсінської спілки з прав людини, член Ініціятивної групи «Першого грудня» досліджує історію українського конституціоналізму та головні недоліки Основного Закону України у статті «Українській Конституції бракує етосу капіталізму». Головні тези статті було озвучено під час дискусії, організованої «Критикою» 25 серпня 2016 року з нагоди 25-річчя Незалежности України у клубі «Наш Формат» (Київ).

«Критика» продовжує досліджувати наслідки перемоги Доналда Трампа на президентських виборах у США. Цього разу письменниця, літературознавиця, викладачка Техаського університету Оксана Луцишина ув есеї «Формула ненависти» робить спробу осмислити перемогу Трампа на нещодавніх виборах. На думку письменниці, ця перемога – діягноз американському суспільству, а коріння цього діягнозу – у таких поняттях, як ксенофобія, расизм, сексизм та деякі інші «ізми».

Тези статті Марії Ревакович «Двомовна творчість Патриції Килини: питання жанру (До 80-річчя від дня народження)» було вперше оприлюднено на семінарі «Розташовуючи білінгвізм: Білінгвізм у порівняльній перспективі» під час щорічного зібрання Американської асоціяції компаративістики (Гарвардський університет, 17-20 березня 2016). Вихід статті збігся у часі із 80-річчям Патриції Нейл Ворен (Патриції Килини), яка була учасницею українського літературного об’єднання на еміграції – Нью-Йоркської групи поетів. Свідомий вибір авторки, спрямований на поетичне самовираження мовою нації, яка на той час не мала власної держави, є справді безпрецедентним. Статтю зосереджено на природі білінгвізму Патриції Нейл Ворен.

У статті «Настанови й орієнтири Олександра Потебні» російський історик науки та ідеології Алєксандр Дмітрієв досліджує зв'язок філософський та лінгвістичних ідей Олександра Потебні з постреволюційним суспільством 1920-х–1930-х років. Розвідка вперше з’явилася у збірнику Aleksandr Potebnja, langage, pensée: Cahiers de l'Institut de linguistique et des sciences du langage, 2016, том 46. «Критика» подає скорочену українську версію статті.

Тетяна Киценко, драматургиня, журналістка, сценаристка, володарка ґран-прі конкурсу «Free Theatre» (Лондон–Мінськ, 2016), міркує про природу театру та сучасної української драми. «Від початку до кінця автор має змінюватися» – це автобіографічний есей авторки. Після прем’єри її п’єси «Жінки та снайпер» у Маґдебурзькому театрі Тетяна Киценко питає себе про Майдан, можливість зберігати нейтралітет у час війни, можливість існування справді документального театру, про «добре написану п’єсу» та прагне дати максимально чесні відповіді на це питання.