Дебора Фоґель. Акації квітнуть: монтажі

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2019
Київ: Дух і Літера, 2018.
Переклад з польської Юрка Прохаська

У мінімалістичній прозі і поезії Дебора Фоґель (1900–1942) творить унікальну філософію речей. Її положення не систематизовано, а химерно, але зі стилем і смаком, розкидано по різних текстах. Тож читання книжки перетворюється на пригоду-мандрівку із полюванням на парадоксальні тези такої філософії, хоч їх і не треба довго вишукувати. У збірці представлено написану на початку 1930-х років коротку прозу, в якій яскраво відбилися і ориґінальний стиль, і особливості естетичної теорії, яку створила Фоґель, і розуміння специфіки людського існування в місті серед істот і речей, квітів і манекенів, пригод і непотребу.

Фоґель називала свої есеї «монтажами», і таке авторське означення їх добре характеризує. Збірка складається з частин «Квітникарні з азаліями», «Акації квітнуть», «Будівництво залізничної станції». У всіх текстах проступають мітки наукових зацікавлень авторки у філософії, психології, естетиці. Цікаво зіставити спрямованість Фоґель на пізнання можливостей кубізму і конструктивізму (у її критичних нарисах) та її спроби пізнати місто і зафіксувати результат у художніх есеях. Письмо авторки феноменологічно щільне, в ньому ритмічно повторюються смисли, парадоксальні метафори й образи. Водночас у текстах є виразними міські історії, що читаються легко й перегукуються з весняним, літнім, осіннім життям міста. Перекладач Юрко Прохасько майстерно зберігає специфічний ритм текстів Фоґель та притаманну їм делікатність у доступі до світу.

Близькість творчих підходів авторки до способу пізнання світу у фотографії і кіні перетворюють її тексти на мистецьке прикордоння. Особливо це помітно у «Квітникарнях з азаліями» і «Будівництві залізничної станції». У першому з названих циклів історії, в яких постають різні пори року в місті, сусідять із лаконічним та іронічним осіннім «Трактатом про життя». Фоґель майстерно поєднує описи Львова і згадки про Париж із міркуваннями про щастя, любов, надію, очікування, зустрічі, події. «Квітникарні з азаліями» легко розібрати на цитати. Найпронизливішими є ті, що фіксують міркування про життя, пристрасть, долю: «Життя – це хроніка: анонімна і непретензійна брила», «У будь-якому місці долю можна обірвати, а потім підхопити її заново», «Лагідно і рівномірно наповнює життя фактура подій». У центральній частині збірки – «Акації квітнуть» – пізнання життя в місті й осягнення туги і долі знову переплітаються, але мотив оповідання історій стає виразнішим. Авторка пропонує нову леґенду, в якій центральними персонами стають манекени, історію про сутність занепаду і тендітну історію про квітування, а водночас – про монотонність життя.

У «Будівництві залізничної станції» філософія речей виходить на перший план. Монотонність, туга за нею, надмір простору, його безпорадність, потяг до будівництва авторка пов’язує з осягненням екзистенційних вимірів існування людини та міркуваннями про межі людського, антропологічний експеримент, який творить окрема людина і люди спільно. Світ простору і світ сировин, вертикалей і горизонталей, матерій і людської туги переплітаються, і з такого колажу-монтажу знову проступає не лише філософія речі Фоґель, а й ескіз її філософії події. Лаконізм висловлювання і водночас сповнення можливостями продовження векторів думки властива й візуальному оформленню книжки: роботи Віктора Гукайла входять у діялог із текстами.

Тридцяті роки, доба аванґарду, джазу й експериментів у візуальному мистецтві, кінематографі, архітектурі, на перший погляд, постають у авторки зовсім по-іншому, ніж у тодішній великій прозі і новелістиці, зверненій до масового читача або на поціновувачів літератури високих полиць. Та прочитання навіть декількох сторінок прози Фоґель наштовхує на думку, що без її ориґінальних візій і думок наше уявлення про час між двома світовими війнами було би неповним. Особливо вражає те, як перегукуються окремі образи її прози із тим, як сприймають міста українські прозаїки і поети з кола письменників «Розстріляного відродження». «Монтажі» відсилають до багатьох сенсів міжвоєнної культури, що потребують уваги дослідників; відкритим запрошенням до розмови є і монтажна техніка сприйняття як особливість текстів Фоґель.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!