Олег Соловей. Аль Катик. Книга інтимної лірики

Назар Китаїв ・ Березень 2007
Київ: Факт, 2004.

Поява поетичної збірки Олега Солов’я у всеукраїнському видавничому проєкті варта пильної уваги вже тому, що Соловей нині є одним із не дуже численних україномовних поетів «покоління 90-х» у Донбасі (а не донбаського походження), про кого в читачів на решті території України є адекватна інформація. Понад те Олег Соловей є ще й одним зі «структуротвірних чинників» східноукраїнського літературного простору, адже він видає актуальний і цікавий часопис «Кальміюс». Отож «Аль Катик» автоматично набуває певної репрезентаційної самоцінности.

Збірка відсотків на сімдесят-вісімдесят складається з тристрофних віршів класичного перехресного римування. Ці тексти скидаються на щоденникові записи сентиментально знудженої та мрійливої людини, себто автор відмовляється від модної тенденції віршування як творення самодостатніх виразно сюжетних історій або творення яскравих статичних картинок на користь розлогих і доволі абстрактних рефлексій – недарма ж до «Аль Катика» додано підзаголовок «Книга інтимної лірики», та й численні присвяти друзям творять відповідну атмосферу.

Улюблений предмет рефлексування Олега Солов’я – сумовиті занепадницькі краєвиди й людські рухи у великому місті: дерева, тролейбуси, суїциди, кохання, алкоголь тощо. Пожвавлюють їх натяки на строкаті геополітичні мотиви – пост-уересерівський сходоцентризм, тероризм, спротив східному культурному середовищу тощо.

Від початку книжки всі ці образи й мотиви оформлено в не досить виразний, ориґінальний і стрункий спосіб, вірші справляють вельми одноманітне та мляве враження. Лише ближче до кінця збірки Солов’єві вдається вичаклувати з ритмічного мурмотіння своєрідну формальну стрункість-замкнутість із натяком на псевдокласицизм. А вже останній розділ «Аль Катика» насичено «а-ля американськими» верлібрами. Тут виразніше оприявнюється іронія, знущальницькі логічні парадокси, підсилювальні повтори й звертання, легкий відчай; іншими словами – це звичайні верлібри, що найчастіше містяться десь поміж Буковскі та Жаданом. Їм, здається, дещо бракує несподіваности, зате щирости й того, що полюбляють називати «глибиною», їм вистачає.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!