Укладачі Вера Фабер, Якуб Форст-Баттаглія, Іван Мегела, Микола Воробей. Антологія австрійської прози початку ХХ століття

Юлія Бентя ・ Травень 2016
Київ: Темпора, 2014.

Видання австрійської малої прози початку минулого століття є спільним проєктом Австрійського культурного форуму, Австрійської бібліотеки у Києві й Австрійської служби академічних обмінів. В антології зібрано тексти п’ятнадцятьох письменників. Серед них є визнані класики і автори, чиї твори лише через століття після написання, у 2012–2014 роках, було перекладено українською мовою (професор Йоган Зонляйтнер у післямові наголошує принципову позицію видавців/укладачів: показати не лише «вершини», але й «мілини» австрійської прози від зламу сторіч до кінця Першої Австрійської Республіки). Подібною є ситуація і з перекладачами: поряд із перекладами відомих германістів Олекси Логвиненка, Івана Мегели, Петра Рихла, Івана Сойка та Юрка Прохаська натрапляємо на переклад студентки Київського університету Аліни Онопрієнко.

Внутрішня ієрархія книжки стає зрозуміла вже після прочитання дуже різних текстів, об’єднаних вузьким часовим відтинком (півстоліття) і, за незначними винятками, одним містом – Віднем. Немов у архівному описі, авторів систематизовано за абеткою прізвищ. Лише прикінцеві біографії, в яких, зокрема, подано вичерпну інформацію про вже опубліковані переклади творів українською, дають змогу вповні оцінити масштаб доробку кожного автора та його вплив на мистецькі процеси ХХ століття.

Антологію відкривають дещо сентиментальні, не позбавлені моралізаторства оповідання Петера Альтенберґа – «діялоги непорозуміння» дітей із їхніми дивакуватими батьками. Розмову про смерть, яка є провідною темою для більшости авторів, розпочинає Франц Верфель. Молода дівчина з оповідання «Готельні сходи» почувається цілком розгублено у світі, перемеленому Першою світовою війною, і чинить самогубство. Натомість Верфелів «Погляд на мерця» має реальне підґрунтя – випадкову загибель 1938 року Одьона фон Говарта (його оповідання «Капітан» також представлено в антології). Гуґо фон Гофмансталь творить майстерну суміш воєнної реальности й еротичних фантазій («Кавалерійська історія») і стискає до розмірів коротенького нарису дотепно-гірку комедію положень із перевдяганнями та любовними пристрастями («Люсідор»). «Постріл уночі» Якоба Юліюса Давіда починається із самогубства, що вивільнює всі родинні «скелети у шафі». Уродженець Харкова Юра Зойфер називає «Страйк злодіїв» кіносценарієм, де в дусі занадто реалістичного абсурду показано залежність бізнесу від криміналу. «Сільський лікар» Франца Кафки – фантасмагорична історія, «розхитаній» реальності якої могли б позаздрити Чехов із Гоголем. У психологічному трилері Вези Канеті «Три вояки і жінка» змальовано перипетії обшуку будинку, в одній із квартир якого заховалася «ліва» молодь. Карл Кравс зосереджується на психології життя відомої людини у великому місті, якій повсякчас хочеться «сховатися» від уваги та пліток («Вітальники»). Через оповідання Роберта Музиля укладачі антології заримовують смерть батьків головного героя («Дроздиця») і всієї Австро- Угорської імперії («Каканія», цю ж тему порушено у двох оповіданнях Йозефа Рота, що досліджують вплив геополітичних «зсувів» на долі людей, розпад імперій і формування молодих національних держав: «Бюст цісаря» і «Його ц.к. Величність»).

Абсурдність смерти доводять Райнер Марія Рільке (юний герой оповідання «Урок гімнастики» помирає під час заняття у спортзалі) і Александр Рода-Рода (протагоніст «Ревнощів» спочатку отруїв власну дружину, а потім застрелився). Цілком інакшим Рода-Рода постає у добірці коротеньких фейлетонів чи міських анекдотів «Золоте серце віденця».

Тексти Штефана Цвайґа зосереджено на жіночих психологічних портретах – ідеться про переживання роману із набагато молодшим студентом (новела «Весна в Пратері»), принесення дівочих ілюзій у жертву сімейному добробуту («Забуті мрії»). Привиди швидкоплинного й непередбачуваного кохання панують і в прозі Артура Шніцлера («Секундант», «Чужа»).

Доробок значної частини письменників активно перекладали українською ще за їхнього життя, а згодом зі зрозумілих причин вони «вийшли з обігу». Натомість твори Якоба Юліюса Давіда, Вези Канеті і, ймовірно, Карла Кравса українською перекладено вперше. Тому антологія радше окреслює перед вітчизняними германістами завдання на майбутнє, ніж підводить риску під уже зробленим і осмисленим.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!