Сост. и ред. И. Прохорова, А. Дмитриев, И. Кукулин, М. Майофис. Антропология революции. Сборник статей по материалам XVI Банных чтений журнала «Новое литературное обозрение» (Москва, 27–29 марта 2008 года)

Олеся Найдюк ・ Листопад 2011
Москва: Новое литературное обозрение, 2009.

У березні 2008 року у Москві за ініціятиви редакції журналу «Новий літературний огляд» відбулася чергова щорічна конференція, так звані Банні читання (жартівлива назва, що походить від старого місця розташування редакції у Банному провулку, стала безперечною науковою «маркою якости»). Тема – «“Революція, дана нам у відчуттях”: антропологічні аспекти соціяльних і культурних трансформацій». Провідні науковці – Міхаіл Ямпольський, Ганс Ульрих Гумбрехт, Віктор Жівов, Олєґ Лєкманов, Лоран Тевено, Станіслав Савіцький, Балаж Тренчені, Маріна Раку та інші – зібралися, щоби поговорити про «революційне XX століття» і підбити підсумки. І дійсно, слово «революція» останнім часом вживається у найрізноманітніших контекстах: проникає в рекламу, використовується у політичній риториці, в заголовках фільмів. Утім, переважно, залежно од референту, до якого відсилає сучасне слововживання, – це революція політична. Тоді як політичне значення слова суттєво затуляє – надто в Росії, але й в сучасному світі загалом – усі інші, не менш важливі для XX сторіччя, конотації цього слова: про революції наукові, етичні, сексуальні, соціяльні, психологічні, або й такі, що перманентно тривають в часі, заявляючи про себе на тій чи тій фазі, – сьогодні говорять, хіба, у вузьких колах професіоналів.

Безумовно, це все явища різного кшталту. Тож, аби об’єднати всі можливі «революції» бодай у рамках одного семінару, дослідники, не претендуючи на створення якогось загального напряму в науці, зійшлися принаймні на одному: на антропологічному аспекті революції. Тобто предмет дослідження – людина та її переживання революційних подій, перетворення їх із певного суспільного зламу на частину особистої, інтимної або сімейної історії.

Книжка «Антропологія революції» – результат тих березневих читань. Сюди ввійшли статті, написані на основі адаптованих доповідей, виголошених на конференції. Логіка змісту збірки така: від досліджень революції як феномену, явища соціяльного (статті Міхаіла Ямпольського «Революція як подія смислу», Ганса Гумбрехта «Наскільки антропологічним є час?»), міркувань про революційну анґажованість інтелектуалів (дослідження Олєґа Лєкманова «П’ятнадцять позначок Алєксандра Тинякова на книжці Зінаїди Ґіппіус “Останні вірші”»), переходу символів у цінності (тут привертає увагу стаття українського дослідника Олександра Гриценка «Риторика стабільности проти риторики справедливости: системи цінностей і культурні ідентичності в постреволюційній фазі (випадок України)») – до проблеми «знаків революції» в художніх системах (музикознавець Маріна Раку з метою пошуку «революційної мови» порушує питання «музики революції» на прикладі актуальної звукової реальности радянських 1920-х) та постреволюційної адаптації (розвідка Ніколая Мітрохіна «Революція як сімейна історія: з інтерв’ю та мемуарів працівників апарату ЦК КПСС 1960–1980-х років)».

Пропоновані дослідження актуалізують явище революції – у будь-яких сферах – як певний простір життєдіяльности й світовідчуття людей, зміст якого вимірюється не лише числом людських жертв (переважне значення поняття «політична революція»), а й рівнем самоідентифікації людини. А це можна трактувати як так звану резервну можливість різноманітних революцій і чи не найголовніший сенс революцій «малих», «локальних».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!