Тацяна Чуліцька, Віталь Сіліцький, Ендрю Вілсон.... ARCHE. 2008, № 9 (72)

Віталій Пономарьов ・ Грудень 2008

Головна тема вересневого числа – геополітичне становище Білорусі після вторгнення російської армії до Грузії. Тацяна Чуліцька окреслює позицію Лукашенка під час російської інтервенції як дрейф від «“вимушеної дружби” до капітуляції після невдалого бунту». Віталь Сіліцький досліджує взаємовпов’язаність стосунків Лукашенкового режиму із Заходом і Росією: Захід домігся від нього звільнення політичних в’язнів; Росія «примусила його до дружби», тобто до підтримки її аґресії проти Грузії; а сам Лукашенко грає водночас на обидва боки. На думку Сіліцкого, тиск Европейського Союзу може розширити вікно можливостей для політичної лібералізації в Білорусі. А Ендрю Вілсон застерігає: хоч би як Лукашенко вправлявся у політичній еквілібристиці, щойно Мінськ під тиском Кремля визнає законною анексію Росією чверті території Грузії, віконце можливостей закриється так само швидко, як відкрилося.

Становище в Білорусі після вересневих виборів Дзяніс Мельянцов і Віталь Сіліцький уважають «трансформацією без демократизації»: влада не пропустила до парламенту жодного кандидата від опозиції. Юрій Чавусав аналізує розташування сил у білоруській опозиції і доходить висновку: вона залишається роз’єднаною та усунутою від системи ухвалення державних рішень. Сучасні авторитарні режими, зауважує Лукан Вей, виживають переважно за рахунок придушення опозиції у зародку, поки вона не зміцніла, однак лукашенківський режим не переживе глибокої економічної кризи та масових протестів, а відхід правителя такого штибу від влади, наголошує Кетлін Хенкак, загрожує йому ув’язненням, еміґрацією або й чимось гіршим.

Однією з прикмет політичних процесів у Білорусі, на думку Юрія Дракахруста, є формування двох культурних типів: прозахідного та проросійського, і «евробілоруси» переважно перебувають в опозиції до режиму. Ірина Віданава описує, як виявляється молодіжний спротив у ЗМІ, громадські діячі розповідають про мотиви власної політичної поведінки («Чому я став громадським активістом, а мої однокласники – ні?»). А Вячка Станкевіч міркує про нову хвилю еміґрації білорусів.

У розділі «Література» – вірші Андрея Динька та Андрея Хадановіча. Завершує число есей Васіля Авраменка на спомин про Алєксандра Солженіцина «Від дисидента до імперіяліста».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!