Вольга Бабкова, Аляксандар Агеєв, Дзяніс Дук.... ARCHE. 2010, № 3 (90)

Віталій Пономарьов ・ Червень 2010

Березневе число присвячено міській історико-культурній спадщині – її еманація, власне, і сприймається як Genius Urbis. Він віє, де хоче, але особливо полюбляє старі квартали старих міст. Серед таких улюблених місць у Мінську Вольга Бабкова («Status Animae») згадує річку Свіслач, Койданавську браму, старий битий гостинець, королівську стежку («аж ніяк не царську»), монастирський ліс, василіянський міст, кав’ярню біля Опери, арку біля майдану Незалежности та Червоний костьол. Натомість у Могилеві одним із таких місць віднедавна знову стала ратуша, про відновлення якої розповідає Аляксандар Агеєв («Могилівська ратуша: історія відродження та її уроки»).

Історично першою оселею білоруського Духу Міста був Полоцьк, і Дзяніс Дук аналізує його «Соціотопографічну структуру і забудову у XVI–XVIII ст.». Другою такою оселею була і залишається перша білоруська культурна столиця Вільня (нині Вільнюс) – про неї пишуть Натальля Сьліж («“Небесна скарбниця...” Вільні») та Кірил Атаманчик («Вільня у двох словах»).

Крім столиць, білоруський Genius Urbis перебуває і в маленьких містах і містечках: читач може сам у цьому переконатися, розглядаючи опубліковані у номері півтори сотні поштових листівок першої третини XX століття. Світ маленьких міст і містечок, однаково близький і великому містові, й селу, описують Сяргей Адам Грунтов («Місто святого Фабіяна. Пам’ять. Внутрішня Атлантида»), Інна Соркіна («Містечки як культурно-історичний феномен Білорусі») та Юлія Шастак у віршах.

Однак головною оселею білоруського Духу Міста є Мінськ, його вулиці та місця пам’яті – про це пишуть Іван Сацукевіч («Назви вулиць і площ Мінська як історично-культурна спадщина»), Вольга Кукуня і Тацяна Косьціч («Курапати – історія урочища та проєкт зони охорони») та Захар Шибека («Мінські цвинтарі: до проблеми меморіялізації»). Саме Мінську присвячено дві центральні публікації числа. Перша – це уривок із хроніки ігумена василіянського монастиря Яна Аляшевського «Мінськ у 1708 році» про відступ під час Північної війни через місто московського війська: від обозу графа Боріса Шерєметєва з розкішними каретами, породистими скакунами та верблюдами і до ар’єрґарду, вояки якого грабували крамниці та монастирі, плюндрували храми, а наостанок підпалили місто. Друга – спогади «Мінськ у середині XIX ст.» його уродженця, польського історика Тадеуша Корзана. Мінськ постає в них польсько-білорусько-єврейським містом із ратушею, Верхнім і Нижнім ринками, бернардинським, францисканським і бенедиктинським монастирями і домініканським костьолом св. Томи Аквінського.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!