Юрій Бохан, Алєг Дзярновіч, Альвідас Нікжантайтіс.... ARCHE

Віталій Пономарьов ・ Лютий 2011
2010, № 10. Грунвальд: 1410–2010

Спільне білорусько-литовське число часопису, видане з нагоди ювілею Ґрюнвальдської битви, відкривається розповіддю Юрія Бохана про перші два десятиліття проникнення католицьких місіонерів і німецьких лицарів до південно-східної Балтії. Йдеться, зокрема, про перший хрестовий похід до Лівонії (1200), заснування там чернечо-лицарського Ордену мечоносців зі статутом тамплієрів (1203) та його перше зіткнення із Полоцьким князівством (1203).

Алєг Дзярновіч аналізує формування католицькими богословами трьох основних цілей балтійських хрестових походів: примусове навернення на християнство естів, земгалів, куршів, латгалів, литовців і лівів («хрещення або смерть»), «праведна війна» проти «схизматиків»-русинів і відпущення гріхів лицарям-пілігримам. Альвідас Нікжантайтіс наголошує на матеріяльних мотивах наїздів хрестоносців: захоплення земель, пограбування місцевих мешканців і здобуття полонених задля подальшого викупу, – хоч і визнає, що для лицарів хрестові походи були ще і своєрідним спортом. На ці розваги, пише Лєанід Лавреш, французькі та англійські аристократи не шкодували грошей, а дорожні витрати їм покривав Орден. Серед тих, хто, отримавши королівську ліцензію на участь у війні, у білих плащах із червоними хрестами вирушали з південно-західного узбережжя Північного моря до південно-східних берегів Балтики, були і прототипи героїв шекспірівських трагедій: Генрих Ланкастер (граф Дербі – майбутній король Генрих IV), сер Генрі Персі на прізвисько «Гарі Готспур – Гаряча Острога» і Джон Бофорт (граф Сомерсет).

Тевтонський орден, Королівство Польське та Велике князівство Литовське не раз воювали і не раз укладали мирні угоди (тексти таких договорів 1367–1398 років публікує та коментує Алєг Ліцкевіч), але економічна та політична експансія Ордену врешті-решт призвела до «Magnum Bellum» – Великої війни 1409–1411 років. Її центральною подією стала перемога литовсько-русько-польської армії над військом хрестоносців опівдні 15 липня 1410 року на полі у трикутнику між Таненберґом/Стемборком, Ґрюнфельдом/Ґрюнвальдом і Лодвіговом/Людвіґсдорфом у Прусії. Джерела для дослідження тих подій аналізує Руслан Гагуа, а перебіг самої битви, зокрема роль у ній князя Вітовта, литовців і татар, – Едвардас Гудавічус, Сквен Екдаль і Кястутіс Гудмантас.

Формування образу Ґрюнвальдської битви в історичній пам’яті німців, поляків, литовців і білорусів досліджують Альвідас Нікжантайтіс і Кястутіс Гудмантас. Рамвідас Петровскас та Алег Дзярновіч аналізують використання теми Ґрюнвальда совєтською пропаґандою – від гасла спільної боротьби слов’янських і балтійських народів проти німецької аґресії й аж до ідеї вирішальної ролі «російських» (себто смоленських) полків у спільній перемозі над «псами-рицарями». Нарешті, Свен Екдаль порівнює уявлення різних націй про поле Ґрюнвальдської битви як місце пам’яті й розглядає відображення їх у пам’ятниках і меморіяльних практиках XX століття.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!