Генадзь Сагановіч, Кшиштоф Квятковський... . ARCHE. Бітва пад Оршай: месца памяці і канфлікт інтэрпрэтацый

Максим Карповець ・ Вересень 2016
2014, № 12

Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства Литовського (ВКЛ) — битві під Оршею 1514  року. Тоді об’єднані литовсько-польсько-руські сили під командуванням князя Костянтина Острозького розгромили московське військо на чолі з Іваном Челядіним. Автори осмислюють битву з кількох перспектив, враховуючи різні інтерпретації, зокрема авторства російських істориків. Такі події, як битва під Оршею, є причиною для політизації та викривлення історії, адже для багатьох визнати поразку — непосильне завдання.

Генадзь Сагановіч присвячує статті оглядові конфлікту інтерпретацій у білоруській та російській історіографіях. Він пише про залежність російської історіографії від ідеології, зокрема в контексті «фантазії єдности народів». Зазначає, що в сучасних російських підручниках битву згадують лише як неважливу подію: «Навіть у монографіях про війни, які Москва вела в ту епоху, зіґноровано факт, що сам князь Острозький і велика частина його війська були “русинами”». Автор визнає, що радянські історики були об’єктивніші у висвітленні події. У Білорусі битву під Оршею розглядають по-іншому. Наприклад, у 1920-х роках впливовий історик того часу, Митрофан Довнар-Запольський, розпочав розвідку красномовною назвою «Початок боротьби з Москвою». Попри це, вплив московської ідеології позначився на білоруській історіографії, яка в часи розквіту радянської влади іґнорувала битву або й повністю нівелювала її значення. Після розпаду Радянського Союзу білоруські історики вдалися до інших крайнощів, намагаючись гіперболізувати білоруські акценти в битві під Оршею.

Альманах містить чималий блок інформації про перебіг битви й історичний контекст. Кшиштоф Квятковський аналізує московсько-литовські взаємини напередодні битви: напружені, вони особливо загострювались у світлі постійної експансії Московського царства. У фокусі авторської уваги перебуває і початок литовсько-московської війни. Наслідки кампанії 1500 року для ВКЛ були жахливі — майже половина його війська полягла або потрапила у полон. Попри це ситуація не була безнадійною, тому король і великий князь Олександр Яґелончик розпочав політичні домовленості, зокрема з князем Острозьким. У цьому сенсі важливою є стаття Гедимінаса Лясмайциса про зміни в системі комплектування війська ВКЛ. Уладзімер Канановіч реконструює Клецьку битву 1506 року. У ній литовська армія розбила кримських татар, які раніше були союзниками Московського царства.

У статті Здіслава Жигульського детально проаналізовано структуру битви під Оршею на основі картини, виставленої в Національному музеї у Варшаві. Це цікава спроба відтворити подробиці битви, відштовхуючись від художніх деталей полотна. Автор звертає увагу на розташування війська, наявність певного виду зброї, стратегічні й тактичні елементи, переваги і вади литовсько-польсько-руського та московського військ, а також на деталі в одязі та князівський почет. Князя Острозького на правому березі річки Жигульський змальовує як особу «з довгою сивою бородою та довгими вусами». Важливо, що історик намагається розвести реальні історичні факти й художні домисли. Статті Володимира Гуцула та Олександра Болдирєва доповнюють опис картини.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!