Саймон Франклін, Тарас Кузьо, Лукан Елан Вей.... ARCHE-Пачатак. 2006, № 11 (51)

Віталій Пономарьов ・ Березень 2007

Триває суперечка славістів між собою навколо автентичности «Слова про Ігорів похід». Саймон Франклін («“Слово про похід Ігорів” – Богемська рапсодія?») вважає, що Едвард Кінан, припустивши, нібито «Слово» написав наприкінці XVIII століття чеський науковець Йозеф Добровський, не може довести і не доводить слушности своєї гіпотези. «Йозеф Добровський: обізнаний гіпер-критик чи фальсифікатор-передромантик?» – запитує Г’ю Аґнью і доходить висновку: Едвард Кінан переконливо довів, що Йозеф Добровський мав достатні здібності й міг створити «Слово», але це не означає, що доведено, ніби Добровський справді його написав.

Тарас Кузьо обґрунтовує придатність західної теорії та практики мультикультурности в національній політиці постсовєтських країн, яка має бути заснована на визнанні з боку держави прав водночас і титульної нації, і національних меншин. Лукан Елан Вей, досліджуючи авторитаризм і політичну лібералізацію на заході колишнього СССР у 1992–2004 рр.», називає серед чинників, що досі запобігали зміцненню в Україні авторитаризму, цивілізаційний поділ країни на захід та схід, конкуренцію політичних еліт і обмеженість втручання держави в економіку.

Автор, який ховається під псевдонімом «Блогер Трабант», оглядає острівці протестів у сьогоднішньому білоруському суспільстві – вони поки що не з’єдналися в єдиний простір Опору і залишаються радше «Архіпелагом відчаю». Няріюс Пракавічус вказує на суперечливість і мінливість насаджуваної в Білорусі «державної ідеології»: відмова влади від ідеї належности Білорусі до окремої східнослов’янської цивілізації та визнання переваг західної цивілізації кепсько сполучаються з претензіями держави на «розумний контроль» над суспільством. Павал Усав з’ясовує, наскільки обґрунтованими є нинішні прагнення «малої держави» Литви стати лідером Балто-Чорноморського Міжмор’я.

Алесь Смалянчук описує розгортання у XIX столітті на европейських околицях Російської імперії українського, польського, литовського та білоруського національних проєктів. Валянцін Грицкевіч згадує історію замаху на совєтського дипломата Пєтра Войкова, що його здійснив у Варшаві білорус Барис Каверда, а Віктар Жибуль розповідає про нині забуту білоруську поетку 1920-х років Арину Глінську.

У літературному розділі опубліковано лірику Карлоса Шермана та новелу чеського письменника міжвоєнної доби Ярослава Гавлічка, ілюстровану світлинами його сучасника Ярослава Фейфара.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!