Пер Радлінґ, Лєанід Рейн, Вільгельм Мозель.... ARCHE-Пачатак. 2008, № 5 (68)

Віталій Пономарьов ・ Серпень 2008

Темою травневого числа «ARCHE», на обкладинці якого вміщено світлину з офіційного святкування 1 травня 1943 року в окупованому нацистами Мінську, є Білорусь часів Другої світової війни. Політика та ідеологія нацистської Німеччини й авторитарної Білорусі, пише у передмові до номеру головний редактор Валєр Булгакав, мають чимало спільного: ненависть до США, придушення опозиції, культ держави, всенародна любов до політичного лідера, інтенсивна пропаґанда, всесилля спецслужб тощо. Подібні паралелі обізнаний читач відшукає і в статті Іяна Кершо «Міт про фюрера»: Гітлер теж використав референдум для леґітимації своєї абсолютної влади, а державна пропаґанда так само підносила його як суворого, але справедливого «батька нації», що пильнує порядок, протистоїть «ворогам» і опікується підвищенням народного добробуту.

Пер Радлінґ змальовує образ «Великої Вітчизняної війни у свідомості білорусів», наголошуючи на тому, що міт «Великої Вітчизнячної», який був осердям совєтської ідентичності, пережив СССР і став основою Лукашенкової «державної ідеології». Марек Ян Хадакевіч («Поляки-“фашисти” проти совєтів-“окупантів”. Залаштунки партизанської війни у Білорусі») описує збройну боротьбу совєтських партизанів проти Армії Крайової на території Білорусі (щоправда, нічого не згадуючи про їхню активну бойову співпрацю до квітня 1943 року). А Андрей Пачобут оцінює повідомлення білоруських дослідників Сяргея Йорша та Сяржука Горбіка про наявність білоруського масового збройного антисовєтського опору після Другої світової війни як «Байки для патріотів» і доводить безпідставність таких тверджень.

Лєанід Рейн розповідає про діяльність православних ієрархів у Білорусі під час німецької окупації 1941–1944 років і насамперед – про спроби створити Білоруську автокефальну церкву; він же пише про нацистське винищення євреїв, ставлення до цього білоруської людности й участь у ньому місцевих колаборантів, і він же досліджує історію 30-ї вафен-ґренадерської дивізії СС, яка була сформована влітку 1944 року на півдні Польщі з білорусів, росіян, українців, поляків та німців і воювала на півдні Франції проти підрозділів західних союзників і французьких партизанів.

Вільгельм Мозель описує «Депортацію євреїв із Гамбурга до Мінська» в листопаді 1941 року (згодом до Мінського ґета вивезли також євреїв із Дюсельдорфа, Берліна, Брна, Бремена, Відня та Франкфурта) і знищення більшости з них восени 1943 року та наступну депортацію решти в’язнів до концтаборів на території Німеччини. Леанід Смілавіцький пише про «Антисемітизм у совєтському партизанському русі на прикладі Білорусі (1941–1944)», у тому числі про пограбування і вбивства євреїв партизанами (один із найвідоміших випадків – розстріл командиром і комісаром загону імені Дзержинського партизана Ригора Ривіна за «єврейський націоналізм»).

Уве Гартеншлеґер описує «Місто Мінськ під німецькою окупацією (1941–1944)», зокрема – структуру військової та цивільної окупаційної адміністрації, діяльність поліції та СС, становище населення, антифашистський спротив та історію єврейського ґета. Петер Кляйн («Про поліцію порядку в райхскомісаріяті Остланд») аналізує історію та діяльність німецьких поліційних формовань, причетних до масових убивств.

Ґюнтер Бішаф («Сталін дуже захоплювався Гітлером») досліджує ідеологічні та геополітичні причини німецько-радянської «війни на знищення». Лі Бейкер («Аналізуючи крах: новий погляд на операцію “Баґратіон”») з’ясовує причини розгрому Червоною армією групи німецьких армій «Центр» на сході Білорусі у червні 1944 року. Стивен Фриц слідом за Черчилем уважає, що перемога СССР над Німеччиною фактично не відрізнялася від поразки і стала головним довготерміновим чинником розпаду Советського Союзу («Перемога за ціною поразки»).

Номер журналу ілюстрований численними німецькими, совєтськими та американськими кіно- і фотодокументами часів Другої світової війни та репродукціями нацистських плакатів і листівок.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!