Антон Морговський. Аве, Маріє, аве

Редакція Критики ・ Вересень 2002
Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002.

У передмові Степан Процюк не шкодує епітетів, що їх можна застосувати до цього твору: надривний, іронічний, нервовий, фізіологічний, мізантропійний, женофобський (втім, женофобського патосу, на думку передмовця, тут не більше, ніж мужефобського у феміністичній прозі, – протистояння статей? закон літературної рівноваги?), психологічно-еротичний (чи то антиеротичний – агонія еросу, «безжально і без прикрас виписана фізіологія чоловічої поразки»), фройдистський, зрештою, екзистенційний. Але, вважає він, найголовнішою рисою прози Антона Морговського є її читабельність – хоча й далека від лубкового легкопису та кічу.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!