Ієремія Айзеншток. Автобіографія. Вибрані листи (1910-і – 1920-і роки)

Редакція Критики ・ Вересень 2003
Київ: Критика, 2003.

Наукова й організаційна діяльність відомого історика літератури Ієремії Айзенштока (1900–1980) залишила помітний слід в історії українського академічного літературознавства XX століття. З його ім’ям пов’язано переосмислення феномена «котляревщини» в українському письменстві 1800-х – 1830-х років, нове прочитання спадщини українських письменників-класиків кінця XVIII – першої половини XIX століття (Котляревського, Гулака-Артемовського, Квітки) й становлення шевченкознавства як самостійної дисципліни у 1920-х роках, що увінчалося створенням 1926 року за дієвої участи Айзенштока Інституту Тараса Шевченка в Харкові (тепер Інститут літератури ім. Шевченка НАН України).

Книжка, яку підготував Степан Захаркін, є першою спробою дати цілісне й по змозі репрезентативне уявлення про життєвий і творчий шлях науковця. Основу видання складає публікація автобіографії, яку Айзеншток написав в останні роки життя. Ту її частину, яка стосується харківського періоду біографії літературознавця (1904–1934), істотно доповнює невелика добірка листів (1919–1926) до київських колеґ – Павла Зайцева, Миколи Зерова та Михайла Могилянського. У додатку вміщено листи від російських кореспондентів (Міхаіла Алєксєєва, М. Ґорького, Ніколая Лєрнера та Бориса Модзалевського) з оцінками першого повного видання щоденника Шевченка за редакцією Айзенштока (1925).

Книжку супроводжено скрупульозними, написаними на основі ґрунтовних архівних і бібліографічних розшуків коментарями, які за обсягом втричі перевищують публіковані матеріяли й істотно доповнюють, доказово пояснюють і прояснюють тексти Айзенштока та їхні синхронні й діяхронні контексти.

Виданням автобіографії та листів Айзенштока «Критика» започатковує нову серію «Відкритий архів», мета якої – поповнювати джерельну базу українських гуманітарних наук, передовсім літературознавства, матеріялами нового часу. Видання серії виходитимуть у кількох підсеріях: «Нове українське письменство», «Історико-філологічна спадщина», «Матеріяли з історії української культури» (до якої належить і ця книжка), «Бібліографічні студії».

У нас забули про десятки талановитих письменників, забули так старанно, що для воскресіння їх потрібні справжні археологічні розкопи... <...> На всіх цих письменниках поставлено штампи, етикетку, і вони так і опинились кожний на своїй поличці. У нас надто передчасно взялися до синтези, не тільки не проробивши потрібної аналізи, а й взагалі ні трохи не підготувавшись до неї. А тим часом написи на етикетках, за словами О. Білецького, постиралися від часу, та й самі етикетки ледве висять: час одклеїти їх і передати на схованку бібліографам.

Ієремія Айзеншток, «Котляревщина» (1928)

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!