Анатолій Дністровий, Людмила Тарнашинська, Людмила Таран.... Березіль. 2004, № 12; 2005, № 1–2

Роксоляна Свято, Надія Шевченко ・ Березень 2005

Даниною осіннім подіям стала харківська «хроніка Помаранчевої революції», після якої вміщено власне літературну частину, яка цього разу доволі строката. Рубрику «проза» розпочинають дві новели Анатолія Дністрового: «Вагітність, пенсіонер та інші непередбачення» і «Пожежа», що вкотре засвідчують схильність автора до «жорсткої» прози. Оповідання Людмили Тарнашинської залишають цілком інакше враження. Тут також проза буднів, але не настільки гнітюча. Щоразу якась типова життєва ситуація, побачена зсередини, яку відрефлектовують і обсмоктують самі персонажі. Із «Розкиданих ескізів» Людмили Таран найцікавішим видається «Наближення» («Фраґменти зі щоденника художниці К.С.»). Копирсання в жіночій психіці часом таки втомлює, хоча, безсумнівно, всі новели (чи то пак ескізи) написано дуже майстерно. «Повість-мандрівка» Бориса Чіпа «Їдемо до Покровської багачки» – радше біографічна публіцистика, аніж власне проза. Завершує рубрику продовження «Імпресій та медитацій» Володимира Базилевського.

У рубриці «поезія» – переважно «молодняк»: Анна Малігон з Конотопа (тепер студентка Ніжинського педагогічного університету), Олена Лошакова з Луганська, Ганна Божко з Харкова й зрештою Іван Бойчук – ридцятирічний гуцульський поет.

Дарина Тетерина-Блохин – авторка досить цікавої розвідки про Юрія Блохина (в еміґрації знаного під псевдонімом Юрій Бойко). Ірина Мироненко – співрозмовниця Євгена Сверстюка; інтерв’ю з яким приурочено до відкриття в Харкові художньої експозиції «Апокриф».

В рубриці «Критика» вміщено розлогу статтю Ігоря Михайлина «Чи існує імунітет від кохання» про минулорічну харківську лавреатку «Коронації слова» Ярославу Івченко та її роман «Синдром набутого імунітету». Галина Драгомирецька пропонує фраґменти своїх розмов із Олесем Бабієм 1973 року – поетом-еміґрантом, який виїхав до Німеччини ще під час Другої світової війни, а кінець життя провів у Чикаґо.

 

На початку «Березоля» – знову минулорічна помаранчева хроніка, а у власне літературному блоці числа вміщено новелу Василя Слапчука «Бути псом»: можливо, саме завдяки безсюжетності тексту цей твір видається цікавішим за авторові романи та повісті, адже дає можливість насолоджуватися фактурністю мови й не обтяжує читача банальними колізіями. Надруковано в часописі й твір «Злодії і Апостоли» – нову «романтичну повість» Романа Іваничука, майстра відтворювати інтер’єри й атмосфери. Цього разу чорногірські краєвиди вщент напхано не тільки гуцулами-відлюдниками та вівцями, а й молоденькими львівськими журналістками, аспірантами-фольклористами та працівниками історичного архіву.

Юрій Куюков, племінник Остапа Вишні, у нарисі «Короп – не бере!» згадує будинок відпочинку «Кринок» – місце останніх полювань свого дядька. Фраґмент мемуарів Всеволода Любченка не просто розширює читацьке уявлення про те, ким був укладач «Розстріляного відродження», а й нагадує, що пам’ять про кожного з нас складається з дуже простих і повсякденних речей.

Поезію цього разу представляють поема Бориса Чіпа «Чорнозем» та цикл «віршів з зоровими римами» Миколи Мірошниченка. Це якщо не враховувати поетичного дебюту Тетяни Загній. Привертають увагу есей «Переживаючи непомірне тепер» Костя Москальця та його враження від читання збірки ностальгійних віршів Олеся Ільченка «Міста і острови». Євгенові Барану на рецензування дісталася антологія кримсько-татарської поезії ХІІІ–ХХ століття «Окрушина сонця». Назва нової збірки «знаного харківського філолога» Володимира Калашника «Бентежне надвічір’я», як і стаття Оксани Кузьменко про неї, не викликають жодного бажання їх читати.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!