Микола Рябчук, Галина Тарасюк, Андрій Кокотюха. Березіль, 2005, № 3–4

Надія Шевченко ・ Квітень 2005

Нічого дивного в тому, що Помаранчева революція стала ласим шматочком для тих, хто мислить себе хронікером, немає. От тільки хочеться якось толерантно натякнути Ірині Мироненко, яка в «Березолі» веде рубрику «Хроніка–2005», що революція закінчилася і нарешті можна оглядати ще й якісь інші події. Микола Рябчук у статті «Несподівані українці» також рефлектує про «революцію кольору сонця». Цього разу він теж скористався нагодою нагадати читачам свого козиря – «дві України».

«Польові дослідження з українського сексу» у нас уже були, а от тепер, завдяки Галині Тарасюк і її новелам, маємо ще й «студії з української цноти». Андрій Кокотюха так і не облишив великих сподівань на лаври творця української масової літератури. І написав новий, цього разу пригодницький, роман «Шукачі скарбів». Ось тільки яка це масова література без казково великих тиражів? І які це казково великі тиражі в «Березоля»?

Нові поезії Романа Скиби нагадують, як просто колись наповнював поет власні тексти речами з львівського повсякденного життя і як йому тепер складно вписувати в поетичні тексти речі так само прості й повсякденні, однак київські.

Майже половину числа присвячено матеріялам-спогадам. Раїса Талалай згадує Миколу Вінграновського, Ігор Качуровський – Дмитра Нитченка, від дня народження якого виповнилося 100 років. А Леонід Череватенко взагалі пропонує поетам закинути вірші й писати щоденники, певно, щоби було з чого творити майбутні мемуари.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!