Сергій Жадан. Біґ Мак

Редакція Критики ・ Вересень 2003
Київ: Критика, 2003.
Ілюстрації Владислава Гетьмана

Можливо тому для мене такими важливими в цьому житті, хоч як пантово це звучить, є обличчя моїх друзів, моїх давніх знайомих, обличчя, які я бачив стільки років поспіль і які й тепер при бажанні можу легко пригадати – спокійні, радісні й усміхнені. Як це зазвичай і буває в покійників.

Сергій Жадан

«Взагалі-то це мав бути роман», – каже Юрко Прохасько в післямові до цієї збірки з шести оповідань (одне з них – «Берлін, який ми втратили» – «Критика» надрукувала у торішньому жовтневому числі). Конкретніше, це буцімто «мав бути роман про Захід», потім з’ясувалося, що то буде «середньоевропейський роман», бо «Жадан начебто головно інспірувався Віднем, що виглядало не так уже й суперечливо з огляду на те, де він писав», і звиклий до прози «ностальгійно сенсибілізованих галичан» Прохасько нетерпляче очікував, що то вийде зі спроби літератора зі Слобожанщини написати про Відень, «досі в українській літературі, – якщо відкинути щоденники й епістолярії, – домену майже винятково галичанську».

Написане, каже після мовець, перевершило його сподівання: «Я знав, що буде цілком інакше, але не сподівався, що аж настільки цілком». Хоча ніякого роману зрештою не вийшло, задум розсипався й став двома книжечками – прозовою та збіркою верлібрів «Історія культури початку століття» (кілька з них «Критика» теж друкувала – у 12-му числі 2001 року). Ця поетична книжка, пише в післямові до неї Андрій Бондар, прикметна тим, що з неї зник Жадан колишній – «Жадан “Балад”, “Цитатника”, “Пепсі” і “Верібеста”, Жадан силабо-тонічної філософічности та нарцисичної вибагливости». Натомість з’явився «медитативний Жадан, схильний мало не до суїцидальної меланхолійности». Він став серйозним, і заговоривши про серйозні речі, «робить це вельми переконливо». Але й вельми похмуро: «Чому, приїхавши до Европи, він не лише не причесався, не полагіднішав, а ще більше полівішав? Чому його сприйняття стало нестерпно вразливим, а візії – болісними й жорстокими? Невже нашої «юдолі печалі», наших життєвих липких клоак йому замало, аби впасти у його теперішній стан? Я не маю на це відповіді».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!