Роман Корогодський. Брама світла. Шістдесятники

Олексій Зарецький ・ Грудень 2012
Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2009.
Упорядники: Михайлина Коцюбинська, Наталя Кучер, Олексій Сінченко

Серію спогадів і роздумів під загальною назвою «Брама світла» Роман Корогодський задумав як портрет української інтеліґенції XX століття в персоналіях. За життя автора у його видавничому проєкті «Українська модерна література» вийшов перший том «Батьки» – спогади про його духовних батьків – знайомих, друзів, учителів. А цю книжку вже після смерти Романа Корогодського уклали його друзі з текстів, що були почасти опубліковані, а почасти зберігалися в авторовому архіві. Це спогади і роздуми про визначних представників покоління 1960–70-х років – поетів, художників, кіномистців, згодом і політиків, чиї зусилля витворили дисидентський рух. Автор – пристрасна й поривчаста людина – сам був серед них, і його відверті й часом свідомо суб’єктивні спогади буде цікаво прочитати не тільки старшому поколінню, яке добре пам’ятає своє існування в колишньому Радянському Союзі, а й молодим, для кого ці розповіді вже давня історія, майже неймовірна.

Спогади й роздуми Романа Корогодського засадничо є документальними, тому потрібен відповідний науковий коментар. Їх було написано значною мірою по пам’яті, в них йдеться про трагічні і для автора події, тому зрозумілими є деякі неточності. Один із редакторів книги Михайлина Коцюбинська пише про це у передмові. Втім, деякі помилки помітні й нефахівцеві. Зокрема, Надію Світличну і декількох інших дисидентів звільнено (і вислано з СРСР) 1978 року на вимогу Конґресу США й за участи сенатора Едварда Кенеді, а не Роберта Кенеді, який загинув наприкінці 1960-х. Опанас Заливаха, як і багато хто з тогочасних політв’язнів, карався у таборі не в Комі АРСР, а в Мордовії, де клімат не є субарктичним і подібний до українського. Це значущі помилки, які слід принципово виправляти й у спогадах зокрема.

Надзвичайно виразними та яскравими є спогади про маловідомих шістдесятників Ярослава Ступака, В’ячеслава Дозорця та інших, про родини Сорок і Крип’якевичів.

Спогади не позбавлено патосу, але, наприклад, тексти про Григорія Чубая чи Миколу Вінграновського, відбиваючи певну авторову суб’єктивну неґацію, передають настрої того середовища.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!