Василь Карп’юк. Brustury: Збірка поетичних текстів

Богдан Ославський ・ Серпень 2012
Івано-Франківськ: Типовіт, 2011.

Після виходу дебютного «Мотлоху» Василь Карп’юк не змусив довго чекати з новою поетичною збіркою. Її назва «Brustury» – це рідне Василеве село, тільки латиницею написане. Зазвичай для рецензентів епіграфи та прозові передмови до поетичних збірок – не першорядний об’єкт уваги, але не можу змовчати, бо вдаліших, аніж у цій книжці, одразу й не пригадаю. Збірку відкриває фраза Райнера Марії Рильке: «Їм годі було зрозуміти, що весь цей мотлох має сенс лише тоді, коли ти з ним народився». Слово «Від автора» виходить за рамки своєї передмовчої функції, будучи ще одним віршем. Віршем у прозі.

Людям, писав Борхес в есеї «Забобонна етика читачів», «байдуже до власних переконань та емоцій; вони шукають технічности, якихось особливих прийомів, котрі підказали би їм, що прочитаний текст гідний їхнього схвалення». Якщо ж підходити до творчости Карп’юка з отаким пошуком витончених викрутасів, то навряд чи знахідки повністю нас влаштують. Трапляється, що у нього шкутильгають навіть такі дрібниці, як рима і ритм. Натомість він знайшов собі бездоганність в іншому: цілковитій природності та правдивості текстів.

 

Пташка пурхнула

Як вірш написала

Чи може бути кращий вірш

Як той що пурхнула пташка?

 

Окремі речі відгукуються на те, що й програми новин. Таким, для прикладу, є вірш «Ода московському патріярхові». Щоправда, Карп’юкові таки вдалося уникнути перетворення художнього на публіцистичне. У вірші «UPA – 66» сміливість суджень навряд чи викличе схвальні відгуки, та все ж Карп’юк порівнює повішених партизанів із прикрасами на ялинці:

 

О то мало бути гарне видовище

Коли партизанів вішали на смереках

Як новорічні прикраси

І вони щось кричали

І стогнали

Можливо навіть тішилися

Що про них згадуватимуть

 

Читаючи «Brustury», важко не помітити впливів Мельничука чи Герасим’юка, та це аж ніяк не повторення. Йдеться про глибинні джерела, спільні для цих поетів. Карп’юкові властива стихійність і водночас плинність. Кожне слово, а надто коли воно почуте, а не прочитане, здається, що можна важити на терезах, кладучи на потемнілі залізні шальки (про особливість авторського читання цих текстів писав Євген Баран). Навіть, якби Карп’юк заходився культивувати сленґ хлопців у adidas, що в нього трапляється у формі доволі незвичного міксу, то все одно не перестав би бути гуцульським, як, сподіваюся, не перестане бути поетом, бо він із цим «мотлохом» народився.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!