Марина Абрамович. Пройти крізь стіни

Вадим Мірошниченко ・ Грудень 2018
Київ: ArtHuss, 2018.
Переклад з англійської Олександра Михеда
Як зазначав бельгійський художній критик і теоретик Тьєрі де Дюв, аби мистецтво існувало в певній культурній формації, варто зважати на чотири умови: об’єкт, автор, публіка, інституційне місце (ґалерея, музей тощо). Перформанс не те що руйнує цю модель, але надає їй розкутішого трактування: головною дійовою особою стає тіло художника, тобто об’єкт не є чимось тотально відстороненим; якщо тіло художника — це об’єкт, то ми часто споглядаємо поєднання об’єкта й автора.
209 переглядів

Іда Фінк. Подорож

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Переклад з польської Наталки Римської
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на примусові роботи, переміщуються на захід до Німеччини. Декілька разів уникають ув’язнення або відправлення до таборів смерти, двічі їх викривають, двічі вони змушені тікати, ночувати в лісі-полі, переховуватися.
402 переглядів

Поліна Жеребцова. Осляче поріддя

Юлія Стахівська ・ Квітень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Переклад з російської Оксани Думанської
«Осляче поріддя» – це прізвисько героїні, що його їй дала мати, досить ексцентрична жінка, яка «визнавала дітей, що прийшли в цей світ, трьома поріддями: ангельським, чортовим охвістям, ослячим». Як бачимо, останнє – найважче, бо поєднує в собі, за словами авторки, упертість, справедливість і відчайдушність.
492 переглядів

Прімо Леві. Чи це людина

Галя Василенко ・ Листопад 2017
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Переклала з італійської Мар’яна Прокопович
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в периметр, обмежений колючим дротом і увінчаний написом «Arbeit macht Frei»? Чи справедливо з нашого боку піддавати сумніву людяність лише нацистів і не завважити того, у що перетворилися мільйони в’язнів не те що за роки — за години перебування в таборах? Примо Леві пише, що він став «одним із них» — одним із невиразно сірого гурту похилих і знеособлених постатей — уже за декілька годин по тому, як зійшов із вагона на вході до Авшвіца.
746 переглядів

Ирина Малышко. Война маленького человека

Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Харьков: Фолио, 2016.
Індивідуальну історію індивідуального поневіряння помножено на мільйон. Однак, попри назву й тематику, — це не «книжка про війну», а книжка про сум’яття, пошук, втрату дому та повернення до себе. Це твір про ідентичність, пошук власного «Я».
672 переглядів

Упорядниця Раїса Мовчан. Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років

Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Київ: Кліо, 2015.
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками традиції жанру автобіографії, що її започаткував Ілля Турчиновський» у XVIII столітті. І припускає, що в читачів він викличе асоціяції з книжкою «Самі про себе. Автобіографії видатних українців ХІХ-го століття», яку уклав і видав Юрій Луцький 1989 року в Нью-Йорку.
682 переглядів

Йосиф Сліпий. Спомини

Віктор Крупина ・ Березень 2017
Львів: Видавництво УКУ, 2014.
Мемуари митрополита УГКЦ, патріярха, науковця і релігійного діяча Йосифа Сліпого з’явилися у 1963–1964 роках, коли після звільнення з радянських концтаборів він надиктував їх секретареві о. Іванові Хомі. Існування спогадів, автор яких свідчить про основні події свого життя до звільнення у 1963 році, довгий час не афішувалося, і про них знало вузьке коло осіб. Спогади написано в одному стилі, але різним калібром. Від локально-приватного характеру до ширшого контексту державних і церковних справ митрополит переходить приблизно з початком Другої світової війни. Автор небагатослівний.
446 переглядів

Павло Скоропадський. Спогади: кінець 1917 — грудень 1918

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Київ: Наш формат, 2016.
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий історичний момент, коли вони дуже на часі — тодішні реалії надто перегукуються із сьогоденням.
1265 переглядів

Єжи Ґєдройць. Автобіографія у чотири руки

Оксана Олійник ・ Лютий 2017
Київ: Дух і Літера, 2015.
Упорядкування та післямова Кшиштофа Пом’яна. Переклад з польської Лесі Лисенко
Журналістика, громадська та політична робота, служба в державних органах, відносини Польщі із сусідніми країнами, пошуки спільної мови з усіма національностями, численні контакти з діячами Польщі та міжнародних організацій — все це цікавило Єжи Ґедройця від середини 1920-х років. У своїй діяльності він поєднував особисті зв’язки і схильність допомагати людям без жодного власного інтересу; революційність — із прихильністю до закону; мав найголовнішу рису успішного політика — вміння поводитися з людьми.
539 переглядів

Салман Рушді. Джозеф Антон

Світлана Ославська ・ Жовтень 2014
Київ: Видавництво Жупанського, 2014.
У спогадах британського письменника індійського походження Салмана Рушді йдеться передусім про те, як роман «Сатанинські вірші» змінив його життя. Найдокладніше Рушді зупиняється на тринадцяти роках вимушеної ізольованости, до якої призвела публікація книжки у 1989 році. Але чимало уваги він приділяє і початкам літературної кар’єри, особистому життю і відносно безтурботним рокам, що настали після отримання Букерівської премії за другий роман «Опівнічні діти». Оповідь багата на спогади про Індію та рефлексії на тему місця чужинця в Лондоні.
535 переглядів