Жіль Леруа. Пісня Алабами

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Харків: Фабула, 2017.
Переклав з французької Леонід Кононович
Тема жінки – центральна в романі. Жінка в тіні великого письменника: офіційні подружні стосунки, які на початку можуть викликати евфорію, захоплення, а потім настає різкий зрив – і так по колу; неофіційні, приховані стосунки як спосіб заповнити порожнечу.
199 переглядів

Андрій Кондратюк, Любов Пономаренко, Роксана Харчук.... Кур’єр Кривбасу, 2017, № 326–327–328

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «Солдатські спогади» з циклу «Новели нашого хутора» Андрія Кондратюка — трохи сентиментальна і жорсткувата сільська історія, в якій багато кому найцікавішою здасться колоритна західно-поліська говірка. Оповідання Любові Пономаренко «Дзвоник для Шарлотки» читається як побутова притча, вибудувана на завжди вдячному для літератури тлі змін, які приносить час. Тут ці зміни відтінюють долю харизматичного студента-«літстудійця» з вісімдесятих років.
268 переглядів

Ірина Шувалова, Іван Рябчій, Тимофій Гаврилів.... Кур’єр Кривбасу 2016, № 323–324–325

Олег Коцарев ・ Грудень 2017
Число розпочинає оповідання Ірини Шувалової, більш відомої як поетки (а «проза поета» нині — явище вельми поширене). Її «Червона гора» — багатозначний, символічний, мітологічний текст, ґрунтований, зокрема, й на сьогоднішніх воєнних реаліях. Ворожий постріл несподівано стає для військового виходом в інший, незнаний, цікавий світ. Іван Рябчій представляє оповідання «Психопомпи», несподівано сентиментальне, притчеве й так само пов’язане з дотиком до метафізичних сфер та вищих сил. І ще одна «проза поета» — оповідання «Для дорослих людей» Тимофія Гавриліва.
261 переглядів

Велвл Чернін. Верлібри

Олег Коцарев ・ Квітень 2017
Київ: Кальварія, 2016.
Переклад з івриту та їдишу Велвла Черніна за редакції Петра Коробчука
Поет Велвл Чернін — яскрава постать єврейської культури. Він народився 1958 року в Москві, брав участь у дисидентському єврейському русі у Совєтському Союзі. Логічним наслідком стала еміґрація до Ізраїлю 1990 року. Цікаво, що Чернін пише не івритом і не російською (мовами, найпоширенішими серед «літературних репатріянтів» із колишнього СССР), а мовою їдиш, яку здебільшого вважають коли не зовсім мертвою, то вже точно «неперспективною».
323 переглядів

Рафал Воячек. Незакінчений хрестовий похід

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Івано-Франківськ: П’яний корабель, 2016.
Переклад з польської Мірека Боднара
Уперше в українському перекладі вийшла книжка культового польського поета ХХ століття Рафала Воячека (1945–1971). Автор ефектних похмурих віршів також прославився катастрофічним способом життя, позначеним психічними розладами, алкоголізмом, екстраваґантною і хуліганською поведінкою, численними спробами самогубства, остання з яких виявилась успішною (сучасників особливо вражало, що Воячек при цьому походив із дуже поважної та погідної родини). Через що, звісно, набув образу «проклятого поета».
509 переглядів

Ірина Шувалова. Аз

Олег Коцарев ・ Листопад 2016
Київ: Електрокнига, 2014.
Книжка «Аз» Ірини Шувалової побачила світ такого вдатного до поезії 2014 року. Та, на відміну від багатьох поетичних речей, які тоді з’явилися, вона не несе в собі виразних недвозначних слідів війни, революції та інших суспільно-екзистенційних потрясінь. Що ж, іще один доказ різноманіття, універсальности й багатовалентности художньої літератури.
345 переглядів

Райнер Кунце. Чутливі шляхи

Олег Коцарев ・ Липень 2016
Чернівці: Книги—ХХІ, 2016.
З німецької переклав Петро Рихло
Український переклад творів німецького поета Райнера Кунце продовжує заповнювати прогалини в можливостях пізнання в Україні німецькомовної поезії. Вірші Кунце, якого з «календарного» погляду можна умовно назвати «німецьким шістдесятником» (він народився 1933 року), мають у собі справді близьке до шістдесятницького в звичному для нашого розуміння сенсі сполучення лапідарної афористичности з тремким ліризмом. Але, звичайно, на цьому стильові перетини закінчуються.
1278 переглядів

Василь Карп’юк. Ще літо, але вже все зрозуміло

Наталя Ткачик ・ Липень 2016
Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
Філософсько-споглядальні та суб’єктивні тексти, писані впродовж декількох років як колонки до різних часописів, лягли в основу книжки Василя Карп’юка. Автор обирає жанр, проміжний між есеями, оповіданнями, віршами в прозі й нарисами, і окреслює його як «проби», не претендуючи ані на композиційну цілісність (самої книжки й окремого тексту), ані на чіткість ідейного задуму. «Проби» можна назвати «прозою поета» (Карп’юк — автор трьох поетичних збірок): у них домінують ліризм, метафорика та ритмічність тексту.
1093 переглядів

Ігор Померанцев. Homo eroticus

Олег Коцарев ・ Жовтень 2014
Київ: Дух і Літера, 2013.
Переклад з російської Діани Клочко, Олександра Бойченка
У коротесенькій передмові (небажання відволікати читача в Померанцева воістину шляхетне) автор задає приблизно таке motto: на відміну від більшости чоловіків-поетів, які вільніше почуваються в коханні з мовою та у високих і широких матеріях, він хоче звернутися до «дрібничок» кохання, зокрема й дрібничок психологічних.
248 переглядів

Ристо Раса. Березовий рум’янець

В'ячеслав Левицький ・ Серпень 2014
Тернопіль: Крок, 2014.
Переклад із фінської Юрія Зуба.
Збірка містить поезії 1970–1990-х років. Здебільшого митець послуговується формою верлібра-мініятюри. Але в цьому помітно не лише вплив східних літератур, як сказано в анотації до видання. Стиль Раси чимось близький до скандинавських рун. Автор удається до асоціятивности: «Лісова стіна — це просто зелені двері, / куди світло / провадить свого друга» («Лісова стіна…»). Така ускладнена техніка приваблює поета, адже природа — одна з його головних тем. Пошуки подібности між явищами є ефективним засобом одухотворення й урізноманітнення монументальних краєвидів.
2107 переглядів