Борис Херсонський. Родинний архів та інші вірші

Олег Коцарев ・ Квітень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
Більшість поезій виглядають такою собі ілюстрацією родинного фотоальбому, тобто описують умовні старі світлини, людей, зображених на ній, і парадокси їхніх доль. Десь епічніше, десь ліричніше, у формі притч, молитов, метафоричних замальовок, поетичних анекдотів. Не дивно, що книжку оформлено суголосними віршам (а найвірогідніше, й безпосередньо з ними пов’язаними) світлинами з приватного архіву родини Херсонських.
536 переглядів

Андрій Кондратюк, Любов Пономаренко, Роксана Харчук.... Кур’єр Кривбасу, 2017, № 326–327–328

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «Солдатські спогади» з циклу «Новели нашого хутора» Андрія Кондратюка — трохи сентиментальна і жорсткувата сільська історія, в якій багато кому найцікавішою здасться колоритна західно-поліська говірка. Оповідання Любові Пономаренко «Дзвоник для Шарлотки» читається як побутова притча, вибудувана на завжди вдячному для літератури тлі змін, які приносить час. Тут ці зміни відтінюють долю харизматичного студента-«літстудійця» з вісімдесятих років.
520 переглядів

Костянтин Москалець. Поезія Келії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Парадокс «Поезії Келії» в тому, що наскрізним її мотивом є комунікація зі світом у розмаїтті його проявів. Поезія ніби запускає звернення до світу на Ти і можливість говорити до Когось. Так Келія стає запереченням самотности. «Поезія Келії» стає книжкою про світ, у якому мова є запорукою самовіднаходження себе у світі, а усвідомлення можливости досвіду існування в інших тілах – запорукою комунікації («Нічого не знаю», «Пробудження», «Молитви до чужого», «Медитація»).
1006 переглядів

Василь Махно. Паперовий міст. Вірші 2015–2016

Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Збірка поезії демонструє розмаїття граней лірики, за якими можна пізнавати сутність ліричного ставлення до дійсности. Винесений у назву образ паперового мосту є ключем до багатьох смислів у віршах і загалом до повідомлення, що його несе збірка. Василь Махно вправно з’єднує міста, континенти, місця мандрівок чи випадкові пункти призначення персонажів.
755 переглядів

Ірина Шувалова, Іван Рябчій, Тимофій Гаврилів.... Кур’єр Кривбасу 2016, № 323–324–325

Олег Коцарев ・ Грудень 2017
Число розпочинає оповідання Ірини Шувалової, більш відомої як поетки (а «проза поета» нині — явище вельми поширене). Її «Червона гора» — багатозначний, символічний, мітологічний текст, ґрунтований, зокрема, й на сьогоднішніх воєнних реаліях. Ворожий постріл несподівано стає для військового виходом в інший, незнаний, цікавий світ. Іван Рябчій представляє оповідання «Психопомпи», несподівано сентиментальне, притчеве й так само пов’язане з дотиком до метафізичних сфер та вищих сил. І ще одна «проза поета» — оповідання «Для дорослих людей» Тимофія Гавриліва.
495 переглядів

Петро Мідянка, Назар Федорак, Василь Зеленчук. Карпати на трьох

Інна Булкіна ・ Листопад 2017
Брустури: Дискурсус, 2016.
Два знаних поети, один — живий русинський класик, другий — «постмодерний» філолог і поет зі Львова, — представляють третього — «криворівнянського війта» Василя Зеленчука. І спершу здається, що ця «збірка трьох» — гра на дебютанта. Але якщо це й було на меті, загалом вийшло інакше.
458 переглядів

Ірина Цілик. Глибина різкості. Поезії

Катерина Девдера ・ Червень 2017
Чернівці: Книги—ХХІ; Meridian Czernowitz, 2016.
108 ст.
Нас введено сюди за руку ще «до» віршів, крізь невеликий і до щему простий текст «Від авторки», який більше нагадує скромну нотатку на клаптику паперу, ніж власне передмову. «Звісно, я знаю, як треба писати біографічну довідку», — розпочинає Цілик. І раптом усвідомлюємо, що теж багато знаємо про те, «як треба писати» інформативні довідки, чітко структуровані тексти, але іноді потрібно відступити від усіх знань про правила й форму і сказати, може, передовсім собі, а тоді й іншим
1143 переглядів

Сергій Жадан. Тамплієри. Нові вірші. 2015–2016

Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Meridian Czernowitz, 2016.
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі часи. Він — такий собі умовний «кіплінґ», тим більше парадоксальний, що він — «кіплінґ» постколоніяльної літератури. Хоча для самого Жадана такого парадоксу, схоже, не існує: він геть позбавлений відповідних віктимних комплексів, що їх так гостро переживають на решті перехресть укрсучліту.
1710 переглядів

Леся Мудрак. ТекС-ТИ-ЛЬ & Libido (рефлексії): Збірка поезії, перекладів, переспівів та прозових етюдів

Алла Миколаєнко ・ Березень 2017
Київ: Самміт-Книга, 2015.
Лесю Мудрак з її епатажем і неповторною сценічною майстерністю, звісно, треба слухати і бачити. Але слухати не завжди означає чути і відчувати. Лише тримаючи в руках книжку, можна наблизитися до розуміння її текстів.
601 переглядів

Станислав Бельский. Станция метро Заводская, Путешествие начинается

Олег Коцарев ・ Листопад 2016
Днепропетровск: Греда, 2015.
«Станція метро Заводська» та «Подорож починається» — назви книжок одного з самобутніх представників російськомовної поезії України, Станіслава Бєльського з Дніпра. Серед головних характеристик творчости Бєльського — мінімалізм, стриманість у формулюваннях. Часто це й стислість самих текстів, яка перетворює ці верлібри на такі собі метафоричні жарти.
643 переглядів