Аллен Ґінзберґ, Ґреґорі Корсо, Роберт Крілі та ін. Четвер. №13, 2001

・ Жовтень 2001

У тринадцятому числі «Четверга», яке вийшло під назвою «Проект “Campbell”», редактори (очевидно, ностальгуючи за давноминулими часами андеґраундної молодості) вельми послідовно дотрималися проголошеної настанови на поп-артівську мішанку: напрочуд вдалі публікації, що ними пишався би будь-який літературний часопис і на схід, і на захід від Львова, свідомо та з доданням обґрунтовання потоплені в морі суцільного несмаку та графоманії, чи то велемовної та бундючної, на кшталт Єшкілєва-Еренпрайса etc., чи то геть зовсім пересічної, такого собі «крицевого краю» на Стриї. Тож споживати таке їдло доволі важко – і то попри блискучі Андруховичеві переклади з бітників (Аллен Ґінзберґ, Ґреґорі Корсо, Роберт Крілі, Френк О’Гара), Іздрикові – з Рафала Шозди, Юрія Завадського – з Ружевича та Назара Гончара – з Крістіана Льойдля, попри лаконічні й щемні вправи на тему «спустошеності і порожнечі людської душі» в «не-новелах» Василя Габора та зворушливий, хай і запізнілий модернізм поетичної добірки юних здебільшого тернопільчан із самвидавчої газети (!) «Zвірши». Зрештою, попри головну інтриґу «проекту», чутки про яку ширилися вже давно, – чималий і буцімто геніальний роман «Культ» напівміфічного юного таланту, нібито сімнадцятирічного підлітка Любка Дереша, який досі «виду не має». Роман справді доволі розлогий і ризоматичний, хоч зовсім не є романом, а ще й страшенно вторинний і далебі поганий, але написаний вправно, тож із хлопчика (коли він таки був, а то деякі не надто чутливі до українського слова іноземці ні сіло ні впало готові атрибутувати «Культ» Андруховичу), очевидно, вийдуть люде, якщо не потоне він у каламутних кемпбелових водах.

Окремою частиною проекту (либонь, печеня після супу) став «артпогляд “Excessus”» редаґований Анатолієм Звіжинським. «Артпогляд» містить погляди різного роду наших теж давноминулих «артистів» чи то їхньої обслуги на кшталт Федірка, Олександра Соловйова, Марти Кузьми, всюдисущого Онуха etc. – та, звісно, славного венеціанського поборювача чужинецької навали у нашому мистецтві Арсена Савадова. Борець ділиться заповітним: розповідає, чому не хоче бути «international художником» і як його за це гнобить і мордує всесвітній єврейський капітал. Із погляду тов. Савадова видно, що він уже готовий очолити яку-небудь мистецьку спілочку й започаткувати seaquel компанії боротьби зі зловорожими космополітами.

Всю цю страву (обидві переміни) оздоблено несвіжою городиною – досить химерними й неапетитними витворами тих таки давноминулих актуалів.

Солодкого та компоту читача позбавлено...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!