Іздрик, Сергій Скляренко, Ірена Карпа. Четвер. Проєкт №16: еМ & Жо

Редакція Критики ・ Грудень 2002

Автор вступного слова (і, вочевидь, упорядник, і, вочевидь, Іздрик), нарікаючи на втому від читання поданих у грубенькому (400 сторінок) випуску «Четверга» літературознавцям для аналізу, а читачам для споживання «проз», покликається на власну неосвіченість і не завдає собі клопоту докладніше з’ясувати формальні ознаки публікованих опусів. На тлі оздоблених просунутими дефініціями постмодерністських мислительних спроб видова атрибуція, що її пропонує Іздрик, тішить простотою й доступністю: «принаймні, не поезія»; а рубрикація – непретензійністю: упорядник виокремив за ґендерною ознакою розділ М (Сергій Скляренко, Петро Яценко, Любко Дереш, Олексій Пузир, Андрій Прудіус, John B.P.Nav), Ж (Лілія Сковрон, Wева, Ірена Карпа, Яна Дубинянська, О.Кришталева, Олена Каїнська, Ганна Розчар) та гетероґендерну частину М&Ж (Weвa & Іздрик). Запрошуючи читачів до «цього літературного клозету» (певно, сортиру?), головний редактор обіцяє їм у публікованих прозах «виразно нові тенденції». Звісно, можна сперечатися, але найпершою з тенденцій (що, до речі, заперечує саму доцільність поділу на еМ і Жо) є, мабуть, тотальна зануреність авторів у культурну парадигму унісексу, яка стирає традиційні відмінності між «чоловічим» і «жіночим» дискурсом. Принаймні, доволі важко визначити, котра зі сторін (еМ чи Жо) з більшою охотою вдається до обсценної лексики й нестримних пубертатних фантазій. Другою посутньою ознакою є відчутний тиск обчитаности авторів, що виказується у штучності їхніх текстів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!